09 серпня 2019 року Справа № 160/5214/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) від 12.02.2019р. №Ф-3990-54/410 про сплату боргу (недоїмки) на суму 18' 276грн. 72коп. зі сплати єдиного соціально внеску.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що має статус адвоката, однак з 2008-2018 роки адвокатську діяльність як самозайнята особа не здійснювала та зазначила, що з 2010 року перебуває у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», тому відповідні податки, збори та Єдиний внесок, у тому числі за 2017-2018 роки сплачені роботодавцем за основним місцем роботи. Таким чином, прийнята відповідачем вимога від 12.04.2019 року №Ф-3990-54/410 про сплату борг (недоїмку) у сумі 18' 276грн. 72коп. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 11.06.2019р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
11.07.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464 (далі - Закон №2464) платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а так медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно реєстраційних даних АІС «Податковий Блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) - встановлення ознаки з 25.05.2009. Тому позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску. За наявною заборгованістю по єдиному внеску, відповідно до Закону №2464 та Інструкції №449, ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу від 12.04.2019 року №Ф-3990-54/410 про сплату заборгованості по єдиному внеску на суму 18' 276грн. 72коп.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 26.05.2008 року отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1852, яке видано Дніпропетровською обласною КДКА.
12.02.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято вимогу №Ф3990-54/410, якою визначило ОСОБА_1 борг (недоїмку) в сумі - 18' 276грн. 72коп. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката.
Вказану вимогу позивач оскаржив в адміністративному порядку, за результатами оскарження Державною Фіскальною службою України прийнято рішення про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 (а.с. 19-21).
Не погодившись із вказаною вимогою, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи спір по суті суд, виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Перелік платників єдиного внеску визначений ст.4 Закону №2464.
Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобовязаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Таким чином, з системного аналізу пп.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та ст.ст.4,7 Закону №2464 випливає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2010 року перебуває у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та підприємство сплачує за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою про доходи №588 від 05.04.2019 (а.с. 18).
Під час вирішення зазначеної справи суд враховує, що Законом №2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.
А із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.
Таким чином, в розумінні Закону №2464 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли є найманим працівником, а не самозайнятою особою.
Так, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 року (справа № 820/1538/17).
Враховуючи викладене та те, що єдиний внесок за ОСОБА_1 нараховує та сплачує роботодавець, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, а також відповідачем не надано до суду доказів того, що він отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019р. № Ф-3990-54/410 та наявності підстав для її скасування.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В порядку ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем квитанцією №21010662 від 03.06.2019 року судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768грн. 40коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.
Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №Ф-3990-54/410 від 12.02.2019р. про сплату боргу (недоїмки) на суму 18' 276грн. 72коп. зі сплати єдиного соціально внеску.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 768грн. 40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова