Провадження № 22-ц/803/1343/20 Справа № 208/2435/18 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
28 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.,
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Черкас Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам'янської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , спадкоємцем якого він є. За життя ОСОБА_2 не оформив правовстановлюючі документи на побудований ним гараж М-68 в ГБК «Центральний» по АДРЕСА_1 . Гараж був побудований на підставі рішення Брежневської районної ради від 17 серпня 1984 року №280, рішення Брежневської районної ради від 18 грудня 1986 року №429 про виділення земельної ділянки для будівництва гаражів, дозволу на будівництво гаража, наданого відділом комунального господарства №316 від 26 грудня 1984 року, плану будівлі БТІ, зведеного акту вартості будівель і споруд. Для оформлення спадщини на гараж він звернувся до нотаріальної контори, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючих документів. З наведених підстав позивач просив визнати за ним право власності на спадкове майно - гараж М-68, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради про визнання права власності на спадкове майно було відмовлено.
З таким рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 (а.с. 3, 4).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 грудня 2009 року, виданого державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С., на підставі статі 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем цілої частки майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , який проживає/зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , у тому числі з урахуванням Ѕ частки майна, від якого відмовилась ОСОБА_3 Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 (а.с. 15).
За життя батько позивача - ОСОБА_2 був членом Гаражно-будівельного кооперативу «Центральний», ним сплачувалися пайові внески та було надано дозвіл на будівництво гаражу (а.с.11, 12, 25-27).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що його батько за життя побудував гараж М-68 у Гаражно-будівельному кооперативі «Центральний», однак правовстановлюючі документи на гараж не оформив.
Постановою державного нотаріуса Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на гараж АДРЕСА_1 у зв”язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 7).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено, що за життя його батько ОСОБА_2 повністю вніс пайові внески за гараж за адресою: АДРЕСА_1 , а також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спадкодавцю надано дозвіл на будівництво капітального гаражу у комплексі ГБК “Центральний” по АДРЕСА_1 , однак, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі смерті власника.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Згідно ст.1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» роз'яснено, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на предмет і підстави поданого позову, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився належним чином із колом учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, зазначивши відповідачем Кам'янську міську раду.
Суд першої інстанції, усупереч нормам процесуального права, не врахував, що предмет спору стосується прав та законних інтересів юридичної особи - Гаражно-будівельного кооперативу “Центральний”, якого не було залучено до участі у справі, на що також, зокрема, звертав увагу позивач у поданій ним апеляційній скарзі.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до передчасного висновку суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді