Єдиний унікальний номер 741/1618/18
Провадження № 2/741/59/20
м. Носівка 17 січня 2020 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретарів Марус А.О., Олійник Ю.М.,
позивача та його представника - адвоката Кашуби М.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй на підставі державного акта серії ІІІ-ЧН № 048136 земельну ділянку площею 0,52 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Він (позивач) є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, спадщину прийняв, рішенням Носівського районного суду Чернігівської області за ним у порядку спадкування визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та інші земельні ділянки. Нотаріус відмовив йому (позивачу) у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,52 га.
ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,52 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, які зазначені в уточненій позовній заяві, та просили їх задовольнити.
У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з'явився, подав до суду заяву, суть якої зводиться до того, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без участі їх представника.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.
Вислухавши пояснення позивача, його представника, вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи (а.с. 16-19) вбачається, що 30 квітня 1998 року на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення Червонопартизанської сільської ради № 16 від 28 травня 1998 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 048136, відповідно до якого остання є власником земельної ділянки площею 0,52 га, яка призначена для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Відповідно до 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2017 року в справі № 741/1273/17 (провадження № 2/741/534/17) за позовом ОСОБА_1 до Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок і земельну ділянку, та права на завершення приватизації земельної ділянки і отримання правовстановлюючого документа, яке набрало законної сили 7 листопада 2017 року, встановлено, що:
- 16 березня 1998 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповіла ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних долях кожному, що підтверджується його копією (а.с. 9);
- спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася;
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини постійно проживав у будинку АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , вищезазначеним рішенням суду за ним визнано:
- право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 60,3 кв. м., житловою площею 27 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами;
- право власності на земельну ділянку площею 2,58 га, на яку на ім'я ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 059185, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 0104856001009 від 10 листопада 2004 року;
- право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,24 га, на яку на ім'я ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 127829, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 0104856001010 від 28 липня 2005 року, та одержання документів, що посвідчують право власності на цю земельну ділянку на його ( ОСОБА_1 ) ім'я.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,52 га, яка призначена для ведення особистого підсобного господарства та належала ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ІІІ-ЧН № 048136, у зв'язку із тим, що державний акт виготовлений у порушення вимог чинного законодавства, а саме: державний акт виданий 30 квітня 1998 року, а рішення Червонопартизанської сільської ради № 16, на підставі якого ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,52 га, видане 28 травня 1998 року, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1373/02-31 від 16 жовтня 2018 року (а.с. 15).
Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до п. «г» ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 1216, 1223, 1225, 1268 ЦК України, п. «г» ст. 81, 125, ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,52 га, яка призначена для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Володькова Дівиця (колишня назва - Червоні Партизани) Носівського району Чернігівської області та належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 048136, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 243 від 30 квітня 1998 року, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв