Провадження №2-з/760/47/20
Справа №760/1905/20
28 січня 2020 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кушнір С.І.
за участю секретаря Сопінської Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д.Л. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, -
Позивач ОСОБА_1 23.01.2020 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ», в якому просить:
визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 56,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , оформлених протоколом проведення електронних торгів 454899 від 20 грудня 2019 р. та реалізованого в процедурі примусового виконання виконавчого листа №2-513/11, виданого 28.10.2011 р. Подільським районним судом м. Києва по виконавчому провадженню №59610815.
Одночасно з позовною заявою, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Касьяненком Д.Л. подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони TOB «Юрфактор Сервіс» здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- накладення арешту на майно, законним власником якого є ОСОБА_1 , а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 56,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», код ЄДРПОУ - 39880444.
Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця Крайчинського С.С., AT «Укрсиббанк», TOB «Юрфактор Сервіс», третя особа: ДП «СЕТАМ», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
16 січня 2020 р. ОСОБА_1 дізналась з офіційного сайту «СЕТАМ» (https://setam.net.ua) про те, що належне їй майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 56,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 було реалізовано на електронних торгах. Реалізація майна відбулась за виконавчим провадженням № 59610815 з примусового виконання виконавчого листа №2-513/11, виданого 28.10.2011 р. Подільським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості в сумі 1 287 206,35 грн.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 стало відомо, що право власності на належне їй майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 56,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за TOB «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444), на підставі свідоцтва, серія та номер: реєстровий №5, виданий 10.01.2020 року, видавник Чорнєй В . В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50605217 від 10.01.2020 року, приватний нотаріус Чорнєй В.В., номер запису про право власності: 34995117.
Позивач посилається на те, що ніяких постанов від приватного виконавця ОСОБА_1, як боржнику не надходило та сам виконавець її не повідомляв, як і не повідомляв про факт винесення чи наявності будь-яких постанов стосовно арешту нерухомого майна, проведення оцінки нерухомого майна та передачі нерухомого майна на реалізацію, що є порушенням Закону України «Про виконавче провадження», а дане реалізоване майно не виступало в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, в зв'язку з чим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
При цьому, представник позивача вказує на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, існує реальна загроза подальше відчуження нерухомого майна і реєстрації права власності за фізичною/юридичною особою, яка не має правових підстав для цього.
Так, як вказує представник позивача, 20 січня 2020 р. представниками нового власника відбулося незаконне захоплення нерухомого майна шляхом взлому замків, за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено заміну замків та встановлено службу охорони.
На підставі даного факту, ОСОБА_1 , яка проживає в даній квартирі, 20.01.2020 р. було подано заяву про вчинення злочину за ст. 356 ККУ. Невідомі особи виламали та змінили замки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та, незаконно проникши в квартиру, знаходячись там, викрали грошові кошти. Дії невстановлених осіб, які називають себе «власниками нерухомого майна» в даному випадку носять ознаки злочину, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України (самоправство), тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадян (копія - надається).
20 січня 2020 р. Солом'янським УП ГУНП у м. Києві по вище вказаному факту було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження №12020100090000421, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У зв'язку з вищевикладеним, існує реальна можливість позбавлення нерухомого майна законним власником та подальше ускладнення виконання ймовірного рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д.Л. просить заяву задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є: визнання недійсними електронних (прилюдних) торгів з реалізації арештованого майна, а саме: двокімнатної квартири, загальною площею 56,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформлених протоколом проведення електронних торгів 454899 від 20 грудня 2019 р. та реалізованого в процедурі примусового виконання виконавчого листа №2-513/11, виданого 28.10.2011 р. Подільським районним судом м. Києва по виконавчому провадженню №59610815.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, та для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, але зареєстроване за відповідачем право власності на вказане нерухоме майно та невжиття заходів забезпечення позову створює реальну можливість і ризик його подальшого відчуження з метою унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, а дії відповідача щодо припинення арештів підтверджують спрямованість таких дій.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Саме з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача (ів) на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Квартира, загальною площею 56,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реалізована в процедурі примусового виконання виконавчого листа №2-513/11, виданого 28.10.2011 р. Подільським районним судом м. Києва по виконавчому провадженню №59610815, шляхом продажу на електронних торгах, оформлених протоколом проведення електронних торгів 454899 від 20 грудня 2019 р.
В подальшому, право власності на вказане майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 56,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за TOB «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444), на підставі свідоцтва, серія та номер: реєстровий №5, виданий 10.01.2020 року, видавник Чорнєй В . В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50605217 від 10.01.2020 року, приватний нотаріус Чорнєй В.В., номер запису про право власності: 34995117, що підтверджується даними інформаційної довідки №196918451 від 20.01.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , яка проживає в даній квартирі, 20.01.2020 р. було подано заяву про вчинення злочину за ст. 356 ККУ. Невідомі особи виламали та змінили замки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
20 січня 2020 р. Солом'янським УП ГУНП у м. Києві по вище вказаному факту було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження №12020100090000421, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд прийшов до висновку, що між сторонами у справі виник спір щодо прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Викладені обставини, враховуючи положення ст.149 ЦПК України є достатніми для обгрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких ОСОБА_1 звернулась до суду, а також відповідність видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає обґрунтованими доводи заявника про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
Так, обираючи захід до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, судом враховано, що юридично закріплене право власності надає можливість власнику самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо, а тому з метою забезпечення знаходження майна у володінні позивача на час судового розгляду позову про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, суд вважає за необхідне в порядку забезпечення позову накласти арешт на спірну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Допускаючи інший вид забезпечення позову шляхом заборони TOB «Юрфактор Сервіс» здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з того, що спір щодо визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, який виник між сторонами по суті не розглянуто, а тому TOB «Юрфактор Сервіс» та будь-які треті особи не мають право вчиняти дії щодо входження до спірної квартири та вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання позивачу на проживання та користування спірною квартирою.
Таким чином, беручи до уваги, характер даного спору, а саме майнові права на спірне нерухоме майно, а також ту обставину, що забезпечення судом позову шляхом лише накладення арешту на спірне майно не перешкоджає вчиненню відповідачем дій щодо проникнення до спірного майна, звільнення квартири від належного позивачу майна, фактичного розпорядження спірною квартирою, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову і в цій частині.
Такі заходи забезпечення позову, а саме накладення арешту на об'єкт нерухомого майна та заборони здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру, буде достатнім для забезпечення захисту порушених прав та інтересів позивача та виконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д.Л. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, загальною площею 56,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ - 39880444), на підставі свідоцтва, серія та номер: реєстровий №5, виданий 10.01.2020 року, видавник Чорнєй В . В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50605217 від 10.01.2020 року, приватний нотаріус Чорнєй В.В., номер запису про право власності: 34995117.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ - 39880444) здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ - 39880444, адреса: м. Черкаси, вул. Надпільна (Ільїна), 55).
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.
Суддя Кушнір С.І.