29 січня 2020року м. Київ
Справа № 382/851/18
Провадження: № 22-ц/824/4313/2020
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Невідомої Т.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Кисіль О.А.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання права власності на спадкове майно,
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3225582700:04:003:005, площею 2,95 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кулябівської сільської ради Яготинського району Київської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №586247, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за заповітом був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 , як особа, що не приймала участі у розгляді справи, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України),22.01.2020 року подав апеляційну скаргу, одночасно порушивши питання про поновлення процесуального строку на оскарження, посилаючись на те, що його не було залучено до участі у даній справі, про існування оскаржуваного рішення він дізнався лише 20.12.2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження слід відмітити наступне.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності ч. 2 статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення або ухвала, що оскаржуються; 5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції оскаржуваним судовим рішенням вирішив питання про його права та обов'язки, оскільки фактично вирішив питання щодо його права власності на належне йому майно, а саме, земельну ділянку площею 2,95 га з кадастровим номером 3225582700:04:003:005. Зазначав, що його право власності на спірну земельну ділянку підтверджується витягом з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Проте, скаржником, доказів на підтвердження тієї обставини, що він дійсно є власником спірної земельної ділянки до апеляційної скарги не додано.
За таких підстав, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання чи є ОСОБА_1 особою, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язкизгідно положень ст. 352 ЦПК України, відповідно, і позбавлений можливості вирішувати питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та щодо відкриття такого провадження.
Згідно частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ураховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для подання до суду доказів щодо належності ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 2,95 га з кадастровим номером 3225582700:04:003:005.
Керуючись ст.ст. 185, 354, 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання скаржником копії даної ухвали.
Роз?яснити скаржнику, що у випадку неподання доказів на підтвердження зазначених в апеляційній скарзі обставин у встановлений строк, будуть застосовані наслідки, передбачені ч. 4 ст. 357 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: Т.О. Невідома