Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/360/2020
29 січня 2020року місто Київ
справа №759/7235/18
Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Величко Т.О., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води,-
У травні 2018 року позивачзвернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за отримані послуги з:
центральногоопалення в сумі 5965,44 грн.;
постачаннягарячої води в сумі 21285,58 грн.;
3% річних таінфляційну складову боргу в сумі 6665,46 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1 , є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає позивач.
Вказував, що правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630 від 21 липня 2005 року.
Зазначав, що за результатами аналізу оплат з'ясовано, що відповідач користується послугами, але не з повному обсязі виконує зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути з нього на свою користь.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року у задоволенні позову КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачКП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимогиКП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що в матеріалах справи на підтвердження надання послуг містяться корінці нарядів на підключення опалення в будинку АДРЕСА_2 , а саме: корінець наряду №923 від 22 жовтня 2014 року, корінець наряду №1320 від 10 жовтня 2015 року, корінець наряду №1435 від 10 жовтня 2016 року та корінець наряду №1583 від 17 жовтня 2017 року.
Вказував, що підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Зазначав, що відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та з претензією на адресу позивача про їх неотримання не звертався, а відтак останнійзобов'язаний оплатити спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Посилався на те, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів, не повідомив про підстави звільнення від доказування хто є користувачем послуг за місцем проживання відповідача, кому на праві власності чи користування належить квартира за місцем надання послуг, чи зареєстрований та чи користується такими послугами відповідач не відповідають дійсності.
Відзиву на апеляційну скаргу КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
На підтвердження своїх вимог позивач надав розрахунок заборгованості, який містить відомості щодо боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 липня 2014 року по 01 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі 27251,02грн., з яких: централізоване опалення - 5965,44 грн.; постачання гарячої води - 21285,58 грн. (а.с.13).
19 жовтня 2016 рокуна адресу: АДРЕСА_3 позивачем була направлена вимога від 18 жовтня 2016 року №36/33-П 57724 адресована ОСОБА_1 щодо сплати боргуу розмірі 27251,02 грн. (а.с.14), конверт з вимогою повернувся на адресу позивача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.17).
Також позивачем до позовної заяви було надано корінці нарядів на підключення опалення в будинку АДРЕСА_2 , а саме: корінець наряду №923 від 22 жовтня 2014 року, корінець наряду №1320 від 10 жовтня 2015 року, корінець наряду №1435 від 10 жовтня 2016 року та корінець наряду №1583 від 17 жовтня 2017 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів, а також не повідомив про підстави звільнення від доказування у порядку ст.82 ЦПК України, хто є користувачем послуг за місцем проживання відповідача, кому на праві власності чи користування належить квартира за місцем надання послуг, чи зареєстрований та чи користується такими послугами відповідач.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ст.162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08жовтня 1992року №572 обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом покладається на власника та наймача (орендаря) квартири, житлового приміщення.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження факту споживання послуг саме ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Як вбачається з відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в місті Києві від 08 червня 2018 року №3824 наданої на запит суду ОСОБА_2 зареєстрованим по місту Києву не значиться(а.с.24, 25).
Як при зверненні із позовною заявою так і разом з апеляційною скаргою, позивачем не надано до суду будь-яких документів, які підтверджують факт відкриття особистого рахунку саме на ОСОБА_1 як на власника даної квартири або як споживача послуг, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Доказів того, хто є власником квартири АДРЕСА_1 позивачем також надано не було. Не надано доказів і проживання відповідача за вказаною адресою та доказів користування останнім вказаними послугами.
Виходячи з норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та відсутності доказів взагалі щодо відношення відповідача до вказаної квартири, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , за якою нарахована заборгованість за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів не приймає доданий до апеляційної скарги запит позивача до КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 14 листопада 2019 року, оскільки позивачем доказів хто є власником квартири АДРЕСА_1 у суд першої інстанції не подавалося, а також не було їх подано і до суду апеляційної інстанції та позивач не обґрунтував на не надав доказів неможливості подання вказаного запиту до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок надати до суду першої інстанції всі докази на підтвердження своїх вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та з претензією на адресу позивача про їх неотримання не звертався, а відтак останнійзобов'язаний оплатити спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг колегія суддів відхиляє, оскільки обов'язок споживачів оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними відноситься виключно до споживачів, які дійсно проживають або володіють відповідним житловим приміщенням та у разі наявності належних доказів на підтвердження цього, проте доказів того, що відповідач є споживачем вказаних послуг надано не було.
Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи на підтвердження надання послуг містяться корінці нарядів на підключення опалення в будинку АДРЕСА_2 , а саме: корінець наряду №923 від 22 жовтня 2014 року, корінець наряду №1320 від 10 жовтня 2015 року, корінець наряду №1435 від 10 жовтня 2016 року та корінець наряду №1583 від 17 жовтня 2017 року та підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані доводи не свідчать про проживання відповідача у вказаній квартирі, а тим більше про те, що ОСОБА_1 є власником або наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права та колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: