Постанова
Іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/1210/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області
в складі судді Петришин Н.М.
від 16 квітня 2019 року
у справі №361/4443/18 Броварського міськрайонного суду Київської області
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта",
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
В обґрунтування позову зазначив, що 18.11.2017, о 14 год. 50 хв., по вул. Чернігівській в с. Калинівка Броварського району Київської області, сталася ДТП за участю автомобіля марки "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого автомобіль "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 , від удару по інерції здійснив зіткнення з автомобілем марки "Шкода Рапід", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2018 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУПАП закрито у зв'язку із закінченням строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення. В постанові судом встановлено, що винним в ДТП є ОСОБА_1 Згідно Звіту з визначення вартості матеріального збитку вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 388 485,86 грн, а ринкова вартість складає 234 631,07 грн.
Позивач зазначив, що автомобілем "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 , він керував на підставі довіреності, виданої ОСОБА_3 .
За наведених обставин, а також посилаючись на те, що страховик відповідача - ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" позбавлено членства в МТСБУ, у зв'язку з чим позивач страхового відшкодування не отримав, просив стягнути з ОСОБА_1 завдану в ДТП матеріальну шкоду в розмірі 234 631,07 грн, витрати з визначення матеріального збитку в сумі 500 грн та витрати на евакуатор в сумі 1050 грн.
Крім того, посилаючись на те, що внаслідок ДТП він зазнав моральних страждань просив стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює в 30 000,00 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квтіня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 136 181,07 грн, моральну шкоду в розмірі 5000, грн та судовий збір в розмірі 1259,55 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору; висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції не встановлено на якій правовій підставі ОСОБА_2 керував транспортним засобом "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 .
Зазначив, що невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, полягає в тому, що позивач вказує на те, що власником автомобіля є ОСОБА_3 , тоді як суд визнав ОСОБА_2 особою, яка може бути позивачем та водночас не встановив правових підстав для виникнення прав, які захистив суд.
Суд неправильно витлумачив положення ст. 386, 395, 396, 1166 ЦК України та не вказав підстав, за якими можна було б визначити позивача суб'єктом речових прав на чуже майно. Не застосував положення ст. 237, 239, 244 ЦК України та не встановив, що всі дії позивача створили права та обов'язки для власника транспортного засобу ОСОБА_3 .
Як на підставу порушення судом норм процесуального права зазначив, що суд розглянув справу за відсутності відомостей щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, чим позбавив останнього заперечувати проти позовних вимог та наводити свої обгрунтування і міркування.
За наведених обставин просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач має право на отримання відшкодування від відповідача, внаслідок ДТП, яка сталася з вини останнього.
Також зазначив, що є безпідставним доводи скаржника щодо неналежного повідомлення відповідача, оскільки суд у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України повідомляв відповідача за зареєстрованим місцем проживання.
Треті особи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Третя особа - ТОВ "СТ "Домінанта", належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.
Третя особа ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилася в судове засідання, та їхніх представників.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме щодо неналежного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги та приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.
За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи не містять доказів про отримання відповідачем судових повісток про день, час та місце розгляду справи, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження належного повідомлення.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що адресована ОСОБА_1 судова повістка на 16.04.2019 повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "Повернення за закінченням терміну зберігання" (т. 1, а.с. 205-206).
Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначені вимоги законодавства та обставини справи до уваги не взяв, розглянувши справу за відсутності відповідача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи на судове засідання 16.04.2019, суд розгляд справи не відклав, причини неявки відповідача в судове засідання не з'ясував.
Наведені вище обставини свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строку протягом якого може бути накладене адміністративне стягнення (т. 1, а.с. 12).
Суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, встановив, що 18 листопада 2017 року, близько 14 години 50 хвилин, по вул. Чернігівська в с. Калинівка Броварського району Київської області, в межах повороту на ТОВ "Асканія Флора" в напрямку м. Чернігів, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Volkswagen Transporter", державний знак НОМЕР_1 , не був уважним, залежно від швидкості руху та дорожньої обстановки, недотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Opel Vectra", державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який від удару по інерції допустив зіткнення з автомобілем марки "Шкода Рапід", державний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В мотивувальній частині постанови судом також зазначено, що ОСОБА_1 визнав свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке мало місце 18.11.2017, внаслідок чого суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується його поясненнями та матеріалами справи.
Згідно Полісу №АК/3922466 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.03.2017, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - ТДВ "СТ "Домінанта"). В Полісі зазначено, що сума страхового відшкодування становить 100 000,00 грн (0,00 грн - франшиза) (т. 1, а.с. 170).
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Opel Vectra", державний знак НОМЕР_2 , №219-ф/17 від 20.12.2017 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Opel Vectra", державний знак НОМЕР_2 , становить 388 485,86 грн, а ринкова вартість станом на 18.11.2017 (день ДТП) складає 234 631,07 грн.
05 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ "СТ "Домінанта" із заявою про виплату страхового відшкодування, внаслідок ДТП, яка мала місце 18.11.2017 (т. 1, а.с. 173).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача ринкову вартість пошкодженого в ДТП автомобіля в сумі 234 631,07 грн, зазначивши про те, що з 07.02.2018 ТДВ "СТ "Домінанта" позбавлено членства в МТСБУ, у зв'язку з чим він страхового відшкодування так і не отримав.
Однак, відповідно до підпункту 52.5 статті 52 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, членство (в тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, незважаючи на те, що членство ТДВ "СТ "Домінанта" припинено в МТСБУ, позивач у відповідності до вимог підпункту 52.5 статті 52 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не позбавлений права на отримання страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності від страховика, винної в ДТП особи. Проте, позивач не заявляв вимог до ТДВ "СТ "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що якщо страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ "СТ "Домінанта", де ліміт відповідальності становить 100 000 грн, а розмір завданої шкоди перевищує такий ліміт (234 631,07 грн), колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування в розмірі 134 631,07 грн (234 631,07-100 000).
Також, колегія суддів вважає повністю обгрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача витрат понесених за проведення оцінки щодо визначення матеріального збитку в сумі 500,00 грн та за послуги евакуатора в сумі 1050,00 грн, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, а саме з квитанції №730397 від 18.11.2017, що за евакуацію транспортного засобу "Opel Vectra", державний знак НОМЕР_2 сплачено 1050,00 грн (т. 1, а.с. 22).
Також, згідно квитанції №321-ф/18 від 18.05.2018 ОСОБА_2 здійснено оплату визначення ринкової вартості транспортного засобу "Opel Vectra", державний знак НОМЕР_2 , в сумі 500,00 грн (т. 1, а.с. 21).
Здійснені позивачем витрати в розумінні ст. 22 ЦК України є реальними збитками, яких він зазнав для відновлення свого порушеного права.
Відтак, понесені позивачем витрати в сумі 500 грн та 1050,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
За вказаних обставин позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 136 181,07 грн (134 631,07+500+1050).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивач не має права на отримання відшкодування, оскільки він не є власником транспортного засобу, якому внаслідок ДТП завдано механічних пошкоджень.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.
Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'ктами, хто його оточує.
Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.
Відповідно до ст. 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Отже, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі, відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 07.11.2018 по справі №200/21325/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2012 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. посвідчено довіреність, на підставі якої ОСОБА_3 , серед інших, уповноважила ОСОБА_2 зняти з обліку в органах ДАІ, обміняти або продати за ціну і ну мовах на його (її, їх) розсуд належний ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 24.04.2010 транспортного засобу "Opel Vectra", державний знак НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 20).
В довіреності зазначено, що для виконання наданих повноважень у строки, встановлені в цій довіреності, представник має право експлуатувати та використовувати транспортний засіб відповідно до його цільового призначення, в тому числі за межами України.
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 правомірно володів автомобілем "Opel Vectra", державний знак НОМЕР_2 , а відтак має право на відшкодування завданої шкоди.
З наведеного слідує, що є необгрунтованими доводи апеляційної скарги, що позивач не має права на отримання відшкодування, не будучи при цьому власником пошкодженого в ДТП транспортного засобу.
Оскільки в матеріалах справи міститься довіреність, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 керувати транспортним засобом "Opel Vectra" є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо не встановлення обставин на якій правовій підставі ОСОБА_2 керував транспортним засобом.
З огляду на те, що позивач правомірно володів транспортним засобом, власником якого є ОСОБА_3 , у зв'язку з чим на підставі ст. 395, 396 ЦК України наділений правом заявляти вимогу про стягнення відшкодування, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 237, 239, 244 ЦПК України, якими визначено правові наслідки вчинення правочину представником.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Таким чином, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог щодо завдання моральної шкоди ОСОБА_2 посилався на те, що внаслідок ДТП зазнав ушкодження здоров'я, яке супроводжувалося фізичним болем та стражданнями. Вказував, що він отримав травму головного мозку, яка швидко не проходить та крім цього залишає неврологічні симптоми ще досить тривалий час, зокрема головні болі, запаморочення, порушення сну, та в нього є підстави побоюватись, що його здоров'я вже не буде таким, яким було до ДТП.
Зазначив також, що душевні страждання виявляються і в тому, що він переживає факт знищеного майна, яким користувався. За попередніми оцінками автомобіль відновлювати економічно не доцільно. Внаслідок ДТП він не може користуватися всіма перевагами, які дає транспортний засіб, зокрема оперативність у вирішенні всіх необхідних робочих та побутових потреб. Після ДТП зазнає: хвилювань у зв'язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, адже користування послугами таксі є досить коштовним, а користування громадським транспортним потребує значно більших затрат зусиль і часу; емоційного дискомфорту, який пов'язаний з тим, що користування комфортним автомобілем підкреслювало його статус самодостатньої і незалежної людини. Вказував, що зухвала відмова відповідача відшкодувати завдані збитки призводить до нервового напруження та незадовільного самопочуття (т. 1, а.с. 13-19).
Крім цього, посилався на те, що внаслідок ДТП у нього був зіпсований запланований відпочинок, який був необхідний для відновлення сил після насиченої праці. Саме на наступний день він мав виїжджати до західної України автомобілем з метою оздоровдення та відпочинку, але відпочинок зірвався. Через те, що він фактично залишився без транспортного засобу був позбавлений можливості пересуватися по містах України для участі в спортивних подіях, так як займається бігом, приймаючи участь у різних марафонах та забігах.
Таким чином, протиправна поведінка відповідача призвела до того, що позивач був змушений витрачати час на відновлення свого стану здоров'я та змінювати звичний до ДТП спосіб життя.
Наведені фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 завдано душевних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Беручи до уваги тривалість порушення прав позивача, недобросовісність поведінки відповідача, а також виходячи із принципу розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 5 000,00 грн.
Враховуючи те, суд порушив норми процесуального права, а саме ухвалив рішення за відсутності відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи, на що останній посилався в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що в силу ст. 376 ЦПК України є підстави для скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме щодо стягнення судового збору, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 2 781,81 грн (т. 1, а.с. 1, 2).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1411,77 грн.
В частині розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 в позовній заяві вказував на те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, станом на дату складання позову визначити неможливо.
В той же час ОСОБА_2 долучив до позовної заяви витяг з угоди про надання правової допомоги від 05.07.2018, укладеної між ОСОБА_2 та адвокатом Фареник О.П.; копію Договору про надання правової допомоги №5 від 29.01.2018, укладеного між ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням "ЛІГЕЛ ФІЛД" в особі голови Гресіка С.В.; копію Додатку до Договору про надання правової допомоги №5 від 29.01.2018; копію квитанції від 30.01.2018 про оплату послуг за договором №5 від 29.01.2018 на суму 12 000 грн та копію Акту виконаних робіт від 24.04.2018 (т. 1, а.с. 9, 23-27).
До позовної заяви позивач також долучив ордер серія АА №136421 від 18.07.2018, згідно якого адвокат Фареник О.П. надає правову допомогу ОСОБА_2 в Броварському міськрайонному суді Київської області (т. 1, а.с. 69).
Отже, в матеріалах справи наявні два договори про надання правової допомоги ОСОБА_2 , які укладені з адвокатом Фареник О.П. та з Адвокатським об'єднанням "ЛІГЕЛ ФІЛД" в особі голови Гресіка С.В.
Однак, колегія суддів вважає, що долучені позивачем до позовної заяви Договір про надання правової допомоги №5 від 29.01.2018, укладений з АО "ЛІГЕЛ ФІЛД", Акт виконаних робіт та Додаток до договору №5 від 29.01.2018, а також квитанція від 30.01.2018 про оплату послуг на суму 12 000 грн не доводять факт понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи, оскільки зі змісту цих документів не вбачається, що правова допомога надавалася ОСОБА_2 саме у цій справі.
Дійсно, як вбачається з Акту виконаних робіт від 24.04.2018, наданих згідно Договору №5 від 29.01.2018, в акті зазначено, що виконавцем послуг були виконані наступні роботи: ознайомлення з матеріалами справи на суму 1000,00 грн; представництво та захист інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції, представництво та захист інтересів клієнта під час проведення допиту чи обшуку, побачення із клієнтом в статусі затриманої особи, участь у слідчих/дослідчих діях (одна година - 2500,00 грн), а загалом 2 год. 30 хв.; представництво та захист інтересів клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами, в тому числі перед посадовими особами будь-яких державних органів (одна годи), а загалом 17 год - 8500,00 грн.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази на підтвердження надання правової допомоги позивачу АО "ЛІГЕЛ ФІЛД" не є такими, що пов'язані з розглядом цієї справи.
Також, в матеріалах справи відсутні докази, що адвокат АО "ЛІГЕЛ ФІЛД" здійснював представництво інтересів ОСОБА_2 в Броварському міськрайонному суді Київської області по даній справі, зокрема знайомився з матеріалами справи, приймав участь в судовому засіданні чи подавав процесуальні документи в інтересах позивача.
Водночас, в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують, що представництво позивача у даній справі здійснював адвокат Фареник О.П., зокрема подавав та підписував позовну заяву, приймав участь в судових засіданнях та звертався до суду в інтересах позивача із процесуальними заявами та клопотаннями. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що адвокат Фареник О.П. є адвокатом АО "ЛІГЕЛ ФІЛД", про що свідчить відбиток штампу адвоката Фареник О.П. на ордері, де зазначена адреса адвоката: АДРЕСА_7 , тоді як адреса АО "ЛІГЕЛ ФІЛД", яка зазначена на Договорі: м . Київ, вул . Ак. Вільямса , 2В (т. 1, а.с. 69). в той же час Акт виконаних робіт складено по АО "ЛІГЕЛ ФІЛД".
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення відповідача на користь позивача судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
За приписами ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 136 181 (сто тридцять шість тисяч сто вісімдесят одна) грн 07 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн 81 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 29 січня 2020 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай