03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2437/2020
29 січня 2020 року м. Київ
Справа № 753/7793/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Лужецької О.Р.,
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У травні 2018 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25.05.2010 року ОСОБА_1 підписав заяву № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту. Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 54 393 грн. 07 коп., яка складається з : 299 грн. 90 коп. - тіло кредиту; 45 827 грн. 49 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 5199 грн. 34 коп. - пеня; 500 грн. - фіксована частина штрафу; 2566 грн. 34 коп. - процентна складова штрафу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 299 грн. 90 коп. та судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1762 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги у цій частинні в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що посилання суду в оскаржуваному рішенні на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, є бездоказовим та безпідставним, оскільки цей висновок був зроблений в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування. Таким чином відповідач приєднався до запропонованої Банком пропозиції.
Отже, відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
В даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву від 25.05.2010року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.
Вказує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 8 липня 2019 року у справі № 923/760/18, твердження суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача (позичальника) під Умовами та правилами надання банківських послуг, є нікчемним і безпідставним, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічними розміщеними умовами та правилами закон не вимагає.
Крім того, вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25 травня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Як встановлено судом та не спростовується сторонами, відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
З розрахунку заборгованості, наданому позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 31 березня 2018 року заборгованості у сумі 54 393 грн. 07 коп., з яких: 299 грн. 90 коп. - тіло кредиту; 45 827 грн. 49 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 5199 грн. 34 коп. - пеня; 500 грн. - фіксована частина штрафу; 2566 грн. 34 коп. - процентна складова штрафу (а.с.49-51).
Відмовляючи у задоволенні вимог в частині стягнення відсотків та пені, суд першої інстанції, посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, виходив з того, що у Анкеті-заяві позичальника не зазначена процентна ставка за користування кредитним коштами. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Також суд не вбачав наявності правових підстав для стягнення штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентної складової) у розмірі 2566 грн. 34 коп., та вважав вимоги безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 25.05.2010 року, вказуючи, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, суд зауважив, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.05.2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, суд, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та нормам матеріального права.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що додана представником до позовної заяви, вказана анкета-заява підписана ОСОБА_1 25 травня 2010 року, в якій він заявив, що ознайомився та згоден із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення.
Зі змісту вказаної Анкети - заяви від 25 травня 2010 року вбачається, що відповідачем було виявлено бажання отримати платіжну картку кредитка «Універсальна» з вказівкою на бажаний кредитний ліміт в розмірі 2000 грн.
При цьому в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 25 травня 2010 року відсутні відомості про те, за яким саме тарифом з обслуговування кредитної картки «Універсальна» просив надати відповідач, а також відомості щодо умов кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Крім того, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ПриватБанку не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до позовної заяви додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому зазначено про тарифи карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», в яких визначені для кожного виду карт : пільговий період користування коштами, процентна ставка, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів та їх розміри і порядок нарахування.
З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що тарифи карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» мають різні умови кредитування, зокрема, різний: пільговий період часу, розмір базової процентної ставки, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та порядок її нарахування.
Крім того, у Витягу містяться примітки про те, що з 01.01.2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». З 01.09.2014 року проводиться зміна тарифного плану «Універсальна Contract» на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» або «Універсальна Gold». З 01.09.2014 року змінено процентну ставку по кредитним картам «Універсальна» та «Універсальна Gold» (зміну здійснено тільки для витрат здійснених до 01.09.2014 року). З 01.09.2015 року змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Gold»: розмір процентної ставки, пені тощо.
Разом з тим, зазначений витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника про ознайомлення з ними, а тому неможливо встановити, який тариф було обрано відповідачем, оскільки тарифи встановлені для карт чотирьох видів та різняться між собою.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, банком нарахована заборгованість за користування кредитними коштами за період: з 09.08.2013 року по 31.08.2014 року за процентною ставкою 30,00 %, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року за процентною ставкою 34, 80%, з 01.04.2015 року по 31.03.2018 року за процентною ставкою 43,20%.
В позовній заяві позивачем не зазначено та не надано відповідних доказів, за якими саме тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідач отримав кредитну картку, а відтак позивачем не доведено розмір, порядок та умови нарахування процентів та пені, що були узгоджені сторонами при укладенні договору. Азом з тим. Рармловапшогщдшііщш
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем тарифами був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання анкети-заяви містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному витягу з Тарифів, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка витягу з Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) .
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд вважав, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За викладених обставин, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, пені, штрафів та комісії за період невиконання зобов'язань, оскільки позивачем не надано доказів, у відповідності до положень 76-79 ЦПК України, щодо всіх істотних умов кредитування, а саме: розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, який погоджено між сторонами.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду в оскаржуваному рішенні на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, є бездоказовим та безпідставним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки спір у даній справі виник з подібних правовідносин, що розглядались у справі № 342/180/17 за результатами розгляду якої з метою формування єдиної правозастосовної практики, Великою Палатою Верховного Суду надано правовий висновок, що в свою чергу, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, суд повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 25.05.2010 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.
Крім того, зазначені Умови та Правила надання банківських послуг, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що Умови та Правила надання банківських послуг є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічними розміщеними умовами та правилами закон не вимагає, є безпідставними, оскільки відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії Анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст. 1046, 1048 ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи не містять обґрунтованих посилань на докази, які б підтверджували факт досягнення згоди між сторонами щодо процентної ставки за користування кредитом, а вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, встановленими актами законодавства, зокрема ст. 1048 ЦК України, позивач не пред'являв.
Враховуючи, що наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містить підпису відповідача ОСОБА_1 , тоді як у вказаному витягу міститься чотири різних види тарифів, що встановлені для різних видів карт, зазначений витяг не може вважатися доказом на підтвердження умов кредитування.
Таким чином, враховуючи викладене та висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, інші доводи апеляційної скарги представника позивача висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.