24 січня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно постанови суддя визнав доведеним, що ОСОБА_1 18 листопада 2019 року о 10 годині 48 хвилин, в м. Києві, по вул. Алма-Атинська, 109-а, керував транспортним засобом «CHERY AMULET» д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким справу про адміністративне правопорушення стосовно нього закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що він є інвалідом 2 групи, з численним рядом хронічних захворювань, в даному випадку, ті ознаки наркотичного сп'яніння, про які вказали працівники поліції є нічим іншим як наслідками наявних хронічних хвороб.
Апелянт вказує, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду, що чітко зафіксовано на відео, однак ні працівниками поліції, ні судом першої інстанції це не було взято до уваги.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримався, допустив формальне ставлення до вирішення справи, з'ясував обставини неповно та не всебічно, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.
Так, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 345846 від 18 листопада 2019 року, письмовими поясненнями свідків від 18 листопада 2019 року та відеозаписом з нагрудної камери АА-00789.
З вказаними висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 345846 від 18 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 18 листопада 2019 року о 10 годині 48 хвилин, в м. Києві, по вул. Алма-Атинська, 109-а, керував транспортним засобом «CHERY AMULET» д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав та вказував, що 18 листопада 2019 року о 10 годині 48 хвилин він дійсно керував транспортним засобом «CHERY AMULET» д/н НОМЕР_1 , в м. Києві, по вул. Алма-Атинська, 109а та був зупинений працівниками поліції. Після зупинки працівниками поліції його автомобіля, в нього виникли сумніви, щодо їх добросовісності, а тому він хотів, щоб приїхав інший патруль, з яким би він пройшов огляд в медичному закладі. Не дочекавшись приїзду іншого патруля, працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначене повністю підтверджується відеозаписом, який переглянутий апеляційним судом, та з якого вбачається, що працівники поліції, зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 та повідомили останнього про причину зупинки. Після проведення перевірки документів, поліцейським було запрошено двох свідків, в присутності яких ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово вказував, що він не відмовляється від проходження огляду, лише бажає поїхати на огляд з іншим патрулем, оскільки не довіряє тому патрулю, який його зупинив. Працівниками поліції така поведінка ОСОБА_1 була сприйнята як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а тому на ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 з подальшими змінами, встановлено, що лише у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, а навпаки, погодився на такий огляд, однак бажав поїхати до медичного закладу з іншим патрулем.
Згідно ч. 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті вважається недійсним.
Таким чином, у зв'язку з недотриманням працівниками поліції вимог закону щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, висновок суду про порушення останнім положень п. 2.5 ПДР України є неправильним.
Щодо наявних в справі письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в яких зафіксовано лише факт відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, то апеляційний суд з урахуванням іншого доказу, а саме - відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, вважає ці пояснення свідків недостатніми та суперечливими доказами наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
На думку апеляційного суду, законність складання протоколу про адміністративне правопорушення, з врахуванням усіх вище наведених обставин викликає розумні сумніви, які виключають можливість визнання цього документу як допустимого та достовірного доказу в справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з вищезазначеного, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно яких його притягнуто до адміністративної відповідальності, не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду І.М. Сілкова