справа № 761/29268/18 головуючий у суді І інстанції Савицький О.А.
провадження № 22-ц/824/272/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
27 січня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М.,
з участю секретаряМариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою,-
У липні 2018 року ОСОБА_1 через представника Литвинець Ю.В. , звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою.
Вимоги мотивовані тим, що 27.12.2007 року ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки № 490053747 - П, відповідно до умов якого, поручитель - ОСОБА_1 на добровільних засадах поручається перед банком відповідати за виконання зобов'язань ОСОБА_2 , які виникають з кредитного договору № 490053747, укладеного 27.12.2007 року. Договором про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки від 27.12.2007 року позивачка поручилась за повернення ОСОБА_2 кредиту у термін до 27.12.2017 року. Разом з тим, позивач вважає, що в силу положень ст. 559 ЦК України, вказаний договір поруки є припиненим, адже банк, звернувся до суду в лютому 2015 року з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490053747 від 27.12.2007 року, а не в шестимісячний строк після дати остаточного погашення кредиту (27.12.2017 року), крім того, позичальник та поручитель не отримували від банку вимогу про дострокове повернення кредиту. Тому, позивачка вважає, що в силу положень ст. 559 ЦК України, банком було пропущено шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явлення вимоги до поручителя, отже договір поруки № 490053747 - П, укладений 27.12.2007 року між нею та ПАТ «Альфа-Банк» в частині сплати чергових платежів з 27.12.2007 року по 27.08.2014 року і з 27.02.2015 року по 27.12.2017 року необхідно визнати недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києві від 30 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
При цьому, посилаючись на обставини вказані в позовній заяві, зазначає, що судом неправильно встановлені підстави заявленого позову, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, положениям ЦК України та правовим позиціям (висновкам) Верховного Суду. На спірні правовідносин поширюються положення статті 559 ЦК України у первісній редакції, а застосування судом положень ст. 559 ЦК України редакції Законів України від 14.06.2016 р. та від 03.07.2018 р. є неправомірним.
Підставою позовних вимог про визнання припиненою поруки є те, що відповідач не пред'явив до поручителя позов про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом шести місяців щодо сплати періодичних платежів, з 27.12.2007 р. по 27.08.2014 р. і з 27.02.2015 р. по 27.12.2017 р.
Вважає, що початок перебігу шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя, як підставу заявленого позову, позивач пов'язує з непред'явленням до нього позову протягом вказаного строку з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Відмовляючи у задоволенні позовусуд не встановив від якої дати необхідно вести відлік шестимісячного строку для звернення з позовом до суду щодо стягнення періодичних платежів, що призвело до неправильного вирішення справи.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзивів на апеляційну скаргу.
12.12.2019 року до суду надійшов відзив АТ «Альфа-Банк», згідно якого відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що оскільки відповідачем було зміненно дату виконання кредитного зобов'язання шляхом пред'явлення вимоги про дострокове повернення коштів, дотримано всіх законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про дострокове повернення кредитних коштів, вчинено всі необхідних дії в процесуальному порядку, аргументи позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2007 року між ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 490053747, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 10 974, 85 доларів США з оплатою про процентній ставці 14, 5 % річних та терміном погашення до 27.12.2013 року (а.с.4-10).
19.05.2009 року між ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк», та ОСОБА_2 було укладено доповнення № 1 до кредитного договору № 490053747 від 27.12.2007 року, за умовами якого сторони прийшли до угоди про дату остаточного повернення кредиту 27.12.2017 року (а.с.11).
Для забезпечення виконання ОСОБА_2 вказаного кредитного договору, 27.12.2007 року між ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 490053747 - П, згідно умов якого позивачка, як поручитель, зобов'язалась перед банком відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 його боргових зобов'язань перед кредитором в повному обсязі (а.с.12-13).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що відповідно до положень ст. 559 ЦК України, вказаний договір поруки є припиненим, в силу пропуску шестимісячного строку для звернення до поручителя з вимогою, оскільки, остаточна дата повернення кредиту 27.12.2017 року, а банк звернувся в лютому 2015 року до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490053747 від 27.12.2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що в укладеному сторонами договорі поруки узгоджено строк її дії до повного виконання зобов'язання боржником за основним договором, а банк звернувся до суду з позовом про стягнення з поручителя в межах трьохрічного строку з дня виникнення у ОСОБА_2 прострочення по виконанню кредитних зобов'язань, тому відсутні підстави для визнання припиненим договору поруки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Положеннями ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Між тим, згідно положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року за №5 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №7), при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Умовами оспорюваного договору поруки, а саме п.5.3 визначено, що порука діє до повного виконання зобов'язання боржником за основним договором.
Доповненнями № 1 до кредитного договору № 490053747 від 27.12.2007 року укладеного сторонами 19.05.2009 року встановлено остаточну дату повернення кредиту 27.12.2017 року.
Судом першої інстанції встановлено, що банком було використано своє право на дострокове повернення позичальником заборгованості за кредитним договором шляхом направлення 25.02.2015 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досудової вимоги про повернення в повному обсязі всієї суми заборгованості за кредитом (а.с.157-158).
Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, в лютому 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовом про стягнення з позивачки, як поручителя за договором поруки № 490053747 - П від 27.12.2007 року, заборгованості за кредитним договором № 490053747 від 27.12.2007 року.
Тобто, надіславши позичальнику та поручителю повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів та пред'явивши до суду позов, банк змінив строк виконання основного зобов'язання. Вказані обставини сторонами не оспорювались. (а.с. 14-21).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки в укладеному сторонами договорі поруки узгоджено строк її дії до повного виконання зобов'язання боржником за основним договором, а банк звернувся до суду з позовом про стягнення з поручителя заборгованості достроково, в межах трьохрічного строку з дня виникнення у боржника прострочення по виконанню кредитних зобов'язань, відсутні правові підстави для визнання припиненим договору поруки № 490053747 - П від 27.12.2007 року в частині сплати чергових платежів з 27.12.2007 року по 27.08.2014 року і з 27.02.2015 року по 27.12.2017 року.
Вказаний висновок є обґрунтований та узгоджується з вимогами ЦК України.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на пропущення банком шестимісячного строку звернення до суду з позовом до поручителя, оскільки вони є безпідставними.
Висновки Верховного Суду, на застосуванні яких наполягає апелянт, про що зазначено в апеляційній скарзі зроблені у іншій справі, за інших обставин та правовідносин, що виникли між сторонами, а тому, не можуть бути застосовані у даній справі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке слід залишити без змін.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то вони колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.
Крім того, не заслуговують на увагу на думку колегії суддів доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування положень ч.4 ст. 559 ЦК України у вказаній судом редакції, оскільки згідно визначеної статті, у редакції станом на час укладення договору поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Банком змінено строк виконання основного зобов'язання, шляхом пред'явлення 25.02.2015 року вимоги про дострокове погашення боргу. Крім того, у лютому 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з позивачки, як поручителя за договором поруки заборгованості за кредитним договором, тобто строк визначений ч.4 ст. 559 ЦК України пропущено не було. А відтак, вимоги позивача про визнання договору поруки припиненою з вказаних підстав, також, є необґрунтованими.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: С.В. Лівінський
Є.М. Суханова