Справа 357/4442/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2248/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Ярмола О.Я.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
28 січня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
при секретарі -Хоменко І.О.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що між ПАТ «УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11186135000 від 20 липня 2007 року з додатковою угодою №1 від 20 липня 2007 року, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 144 000 доларів США, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , яка зобов'язалася щомісячно повертати кредит, згідно графіку повернення, що є Додатком до договору №1.
Кінцевий термін погашення кредиту - 20 липня 2028 року.
За користування кредитом відповідач зобов'язалася сплачувати 12,2 % річних з 1 по 20 число кожного місяця.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між Банком та ОСОБА_2 укладено договорі поруки №128408 від 20 липня 2007 року.
Зазначив, що ОСОБА_1 неналежно виконує умови договору щодо повернення кредиту, а тому позивачем направлено відповідачам вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань.
Станом на 10 квітня 2018 року заборгованість за кредитним договором №11186135000 становить 54557,02 долари США, 12051, 53 грн. пені.
У зв'язку із викладеним, просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 54557,02 долари США, 12051, 53 грн. пені.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 54 557,02 доларів США, пеню в розмірі 12 051 грн. 53 коп. та судові витрати по справі в сумі 21 480 грн. 08 коп. (по 10 740, 04 грн. з кожного відповідача).
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, колегія суддів залишила без задоволення клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, встановивши зловживання скаржником своїми процесуальними правами, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилася.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11186135000, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 144 000 дол. США, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1
ОСОБА_1 зобов'язалася щомісячно повертати кредит у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, який є Додатком №1 до кредитного договору (т.1 а.с.22-27).
Умови кредитного договору передбачають повернення кредиту в повному обсязі не пізніше 20 липня 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2. кредитного договору).
За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов'язалася сплачувати проценти у розмірі 12.2% річних з 1 по 20 число кожного місяця. Сторони домовились, що розмір процентної ставки може бути змінений у разі настання будь-якої із обставин, передбачених пунктом 5.2 договору (п. 1.3.2 кредитного договору).
Відповідно до п.1.5 додаткової угоди №1 від 20 липня 2007 року, у випадках настання обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 5.2 кредитного договору, а саме, за порушення позичальником кредитної дисципліни процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 кредитного договору. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку сплачуються у порядку, встановленому договором (п.1.3. кредитного договору).
За п.4.1. кредитного договору, у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань ОСОБА_1 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен прострочення платежу, починаючи з 32 дня прострочення.
У забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору, прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №128408 від 20.07.2007 року (Т. 1 а.с.35-36).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1 лютого 2018 року отримали вимоги Банку, однак порушення умов договору не усунули.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 10 квітня 2018 року заборгованість за кредитним договором №11186135000 від 20 липня 2007 року становить: по кредиту та процентам у розмірі 54557.02 дол. США , по пені - 12051.53 грн., з яких:49891.48 дол. США - заборгованість за кредитом,4665.54 дол. США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 4141.40 дол. США у період з 1 червня 2017 року по 31 березня 2018 року,12051.53 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у період з 22 травня 2017 року по 10 квітня 2018 року.
Згідно висновків експерта (за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26 лютого 2019 року за № 360/02/2019)в межах, наданих експерту на дослідження матеріалів, не встановлено документальних підтверджень надання кредитних коштів ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11186135000 від 20 липня 2007 року, а саме : відсутня письмова заява позичальника ОСОБА_1 , в якій зазначається бажана сума траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажана дата його отримання, яка відповідно до п.1.1 договору №11186135000 є підставою для видачі кредитних коштів; відсутні меморіальні документи (передбачені п.4.6. Постанови Правління НБУ №254 від 18 червня 2003 року), які підтверджують здійснення безготівкових операцій з надання кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 на виконання умов п.1.5. договору про надання споживчого кредиту №11186135000; відсутня заява на видачу готівки, що підтверджує видачу кредитних коштів готівкою з поточного рахунку позичальника; згідно виписки «Выписки и кредитовые документы по счету 26204137891200» с (вкл.) 20.07.2007 по (вкл. )21.07.2007» (згідно мови оригіналу), відображено перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 у сумі 144000 дол. США. Відповідно до нормативно-правових актів, рахунок НОМЕР_3 не передбачений для відображення операцій щодо видачі кредиту (т.2 а.с. 1-12).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України.
За ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі/ у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Частиною 1 та третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників /солідарних боржників/ кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами належним чином не виконуються взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що відповідачем частково погашалась заборгованість, що відсутні первинні документи про видачу кредиту, а первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, з огляду на наступне.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між ПАТ «УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11186135000 від 20 липня 2007 року з додатковою угодою № 1 від 20 липня 2007 року, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 144 000 доларів США, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 .
Сторонами при підписанні договору було визначено суму кредиту, цілі, порядок видачі кредитних коштів та погашення заборгованості.
Судом апеляційної інстанції оглянуто в судовому засіданні копію кредитної справи ОСОБА_1 , з якої вбачається, що остання 5 липня 2007 року звернулась до Банку із заявою про надання іпотечного кредиту на придбання квартири АДРЕСА_1 , позивачем перевірено фінансовий стан ОСОБА_1 , та 20 липня 2007 року сторони підписали кредитний договір, з ОСОБА_2 укладено договір поруки на забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитного договору, 20 липня 2007 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбано квартиру АДРЕСА_1 та в той же день Банком з ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якої є зазначена квартира.
З оглянутої кредитної справи також вбачається, що відповідачем надавалась заява про переказ готівки у розмірі 144000 доларів США.
Як вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1 , 20 липня 2007 року на підставі кредитного договору, позивачем сплачено 144000 доларів США, що є еквівалентом 727200 грн. (а.с. 54).
Вищезазначене спростовує доводи відповідача про неотримання нею кредитних коштів.
З розрахунку заборгованості, наданої позивачем до позовної заяви вбачається, що станом на 10 квітня 2018 року заборгованість за кредитним договором №11186135000 від 20 липня 2007 року становить: по кредиту та процентам у розмірі 54557.02 дол. США , по пені - 12051.53 грн., з яких:49891.48 дол. США - заборгованість за кредитом,4665.54 дол. США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 4141.40 дол. США у період з 1 червня 2017 року по 31 березня 2018 року,12051.53 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у період з 22 травня 2017 року по 10 квітня 2018 року.
Останній платіж по тілу кредиту відповідачем здійснено 20 травня 2016 року, по відсоткам - 19 жовтня 2017 року.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з аналізом суду першої інстанції висновків судово-економічної експертизи від 26 лютого 2019 року та не прийняття його до уваги, оскільки висновки експерта суперечать матеріалам справи та спростовуються іншими доказами.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 29 січня 2020 року.
Головуючий
Судді