справа № 372/3853/17 головуючий у суді І інстанції Кравченко М.В.
провадження № 22-ц/824/276/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
27 січня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М.,
з участю секретаряМариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанови державного виконавця,-
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та постанови державного виконавця.
Скарга обґрунтована тим, щона виконанні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавче провадження ВП № 55837061 по виконавчому листу №2-н-27/18 від 09.02.2018 року Обухівського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 .. Державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Балабан В.В. 02.08.2019 р. було винесено ряд постанов: №13073, №13074, N913075, №13076 та інші, які обмежують його права та були винесені незаконно, з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, інших законодавчих актів, порушенням його прав та свобод, як громадянина України та як сторони виконавчого провадження. Скаржник просив скасувати вищевказані постанови; визнати будь-які дії Державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вчиненні після 20 червня 2019 року по виконавчому провадженню №55837061 про стягнення аліментів незаконними.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та постанови державного виконавцявідмовлено.
Скаржник, ОСОБА_1 з вказаною ухвалою суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу і постановити нову, якою задовольнити скаргу. Зазначає, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Його місце роботи знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого територіального підрозділу державної виконавчої служби, про що він письмово повідомив державного виконавця у січні місяці 2019 р., майна на території Обухівського міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Київській області не має, тому вважає, що починаючи з 20 червня 2019 р. після письмового повідомлення про зміну мого місця проживання, вчинення будь-яких виконавчих дій виходять за межі компетенції державних виконавців Обухівського міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Київській області. На думку апелянта, довідка розрахунок від 01.08.2019 року не відповідає вимогам законодавства та є, як і постанови, що складені на її основі, службовим підробленням. Крім того, вказує, що має сумніви в неупередженості та об'єктивності суддів, Кравченко Л.М., що прийняла рішення за результатами розгляду скарги.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзиву до суду не надходило.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи (а.с.89,90).
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи скарги щодо порушення прав державним виконавцем у виконавчому провадженні є непереконливими. Направлення боржникові за відомими адресами документів виконавчого провадження узгоджувалось із законом. Порушень державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій та прийнятті постанов прав чи законних інтересів скаржника, які б підлягали судовому захисту, під час судового розгляду не встановлено.
Колегія суддів оцінюючи висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. У розумінні цієї норми права державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено її права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.02.2018 року Обухівським районним судом Київської області видано виконавчий лист №2-н-27/18 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку) на утримання дитини.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, Алма-Атинської області, Ілійського району, села Первомайське, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.12.2017 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).
Постановою Державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Балабан В.В. відкрито виконавче провадження ВП №55837061 по виконавчому листу №2-н-27/18 від 09.02.2018 року Обухівського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 .. Державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Балабан В.В. 02.08.2019 р. було винесено ряд постанов: №13073, №13074, №913075, №13076 в межах виконавчого провадження (а.с.11-21).
Скаржник вважає, що постанови є незаконними та винесені поза межами компетенції державного виконавця на підставі розміру заборгованості, який, на його думку, було невірно розраховано.
Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також, рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ст. 6 цього ж Закону визначені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
2) подання заяви стягувачем або боржником;
3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
5) закінчення виконавчого провадження.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Постанови, зазначені упунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по виконавчому листу № 2-н-27/18 від 09.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 01.08.2019 року становить 28 207,75 грн. (а.с.9).
Скаржник зазначає, що на його думку розмір заборгованості вираховано не вірно, однак з заявою, відповідно до ч.8 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» до суду не звертався.
А тому, державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Балабан В.В. 02.08.2019 р. обґрунтовано було винесено ряд постанов від 02.08.2019 року №13073, №13074, N913075, №13076: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, оскільки довідка про розмір заборгованості, на підставі якої було винесено дані постанови є чинною.
Крім того, вказані постанови було направлено боржнику ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджуються супровідними лисами.
Скаржник стверджує, що порушено його права, оскільки він змінив місце проживання, про що повідомив державного виконавця.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаржником не надано доказів, що підтверджують факт повідомлення ним державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Балабана В.В. про зміну місця свого проживання.
Питання щодо неупередженості судді, яка ухвалила рішення вирішене судом першої інстанції в порядку визначеному ЦПК України та не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Апеляційним судом не встановлено порушень норм процесуального права при розгляді заяви про відвід судді.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що порушень прав чи законних інтересів скаржника, які б підлягали судовому захисту, під час судового розгляду не встановлено, доводи скарги є безпідставними, не ґрунтуються на законі і матеріалах справи, належно не доведені, а отже, суперечать фактичним обставинам справи.
Крім того, доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в ухвалі.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального та матеріального права при його постановленні на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: С.В. Лівінський
Є.М. Суханова