Справа 368/1398/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/671/2020 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
23 січня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
засудженого в режимі ВКЗ з ДУ «Кагарлицька ВК № 115» ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
представника ДУ «Кагарлицька ВК № 115» ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання,
До Кагарлицького районного суду Київської області надійшло подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія № 115» погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації Київської області про умовно-дострокове звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_6 .
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 02 грудня 2019 вказане подання було задоволено.
Мотивуючи це рішення, суд послався на те, що засуджений ОСОБА_6 станом на 26.07.2018 відбув строку покарання, відбуваючи покарання добре працював, має сумлінну поведінку, приймає активну участь у громадському житті відділення та установи, має від адміністрації 5 заохочень, дисциплінарних стягнень, які не знято або не погашено не має. Крім того, судом указано, що засудженим ОСОБА_6 відшкодовано 50 000 гривень та щомісячно останній сплачує 2 000 гривень в рахунок відшкодування шкоди.
В апеляційній скарзі прокурор указав на незаконність ухвали у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при вирішенні питання про те, чи довів засуджений своєю добросовісною поведінкою і відношенням до праці своє виправлення, суд має виходити з аналізу усього процесу виправлення засудженого упродовж усього терміну відбування ним покарання, а не за період часу, що передував звільненню. Зазначив, що як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_6 мав 5 заохочень, при цьому чотири з п'яти отриманих заохочень засудженим отримано на протязі останнього року, що передував судовому розгляду у 2019 році. Крім того, апелянт указав, що засуджений також мав 5 стягнень протягом періоду відбування покарання, які були зняті та погашені у встановленому законом порядку, однак вважав, що у зв'язку із накладенням останніх двох стягнень засуджений ОСОБА_6 визнавався в силу ст. 133 КВК України злісним порушником режиму відбування покарання. Разом з тим, прокурор указав, що питання застосування положень ст.ст. 81,82 КК України до засудженого ОСОБА_6 вже неодноразово вирішувалось та мало негативний результат. Поряд з цим, апелянтом звернуто увагу що судом, як на одну із підстав умовно дострокового звільнення вказано на те, що засуджений відшкодував 50 000 гривень та відшкодовує в середньому щомісяця 2 000 гривень. Однак, в судовому засіданні досліджено квитанції що засвідчують сплату лише 39 712 гривень, крім того, судом не враховано того, що перший платіж за виконавчим провадженням проведено 23.08.2017, тобто безпосередньо перед розглядом питання про можливість застосування до засудженого положень, передбачених ст. 82 КК України на засіданні комісії установи виконання покарань, яка відбувалась 29.09.2017. На підставі викладеного указав, що враховуючи поведінку засудженого протягом часу відбування покарання встановлено, що засуджений бажає настання лише формально юридичних підстав для застосування для нього положень ст. 81 КК України, без наявності оціночних підстав. Просив ухвалу скасувати та винести нову ухвалу відповідно до якої відмовити в застосуванні до засудженого ОСОБА_6 пільги, передбаченої ст. 81 КК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити;
засудженого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора;
представника ДУ «Кагарлицька ВК № 115», який поклався на розсуд суду;
вивчивши подання та приєднані до нього матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За змістом статті 81 КК України та згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», однією з умов для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Сумлінне ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільно корисній праці, систематичним виконанням трудових обов'язків, відсутністю трудових порушень за весь час відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_6 станом на 26.07.2018 відбув частину строку покарання, за час відбування покарання в ДУ «Кагарлицька ВК № 115» зарекомендував себе з позитивного боку, про що свідчить характеристика, затверджена начальником ДУ «Кагарлицька ВК № 115» від 07 листопада 2019 року, приймає активну участь у громадському житті відділення та установи, має від адміністрації установи 5 заохочень, дисциплінарних стягнень, які не знято та не погашено не має, працевлаштований на «ПрАТ «ВЕНТС» на посаді помічника маляра за що має подяку за сумлінну працю та професіоналізм.
Що стосується доводів прокурора, про неналежне врахування судом першої інстанції даних про поведінку ОСОБА_6 за весь час відбування покарання, а також не відшкодування в повному розмірі моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_6 за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2016 на користь потерпілої, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції належним чином врахував всі дані, в тому числі і ті на які посилається прокурор в своїй апеляційній скарзі та обґрунтовано прийняв рішення про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі, відповідно до ст. 81 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення подання начальника ДУ «Кагарлицька ВК № 115» про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування основного покарання у виді позбавлення волі є обґрунтованими, а вимоги апеляційної скарги прокурора не ґрунтуються на матеріалах справи.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 537 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_6 умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2016 залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4