справа №705/3763/18 Головуючий у І інстанції - Бабко В.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/1440/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
23 січня 2020року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сушко Л.П., Сліпчекнка О.І.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В вересні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» (далі АТ КБ «Приват банк» та/або Банк) звернулось з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного з ОСОБА_1 договором від 29 жовтня 2013 року, останній отримав кредит у розмірі 8500 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.
Зазначає, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом станом на 31 березня 2018 року на загальну суму 114088.87 грн., з них: тіло кредиту 8304.14грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 105784.73 грн. за період з 29 жовтня 2013 року по 31 січня 2018 року.
Банк просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованості в сумі 114088.87 грн ,а також понесені судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ КБ «Приват банк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що місцевий суд не врахував того, що сторонами при укладенні договору були досягнуті усі істотні умови, доказів оскарження відповідачем укладеного договору матеріали справи не містять, а тому вважає, що договір є дійсним та підлягає виконанню.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості, а тому позовні вимоги є недоведеними.
З таким висновком, апеляційний суд повністю погодитись не може з огляду на наступне.
АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з тим, що публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, опублікував на офіційному сайті в мережі Інтернет Умови та правила надання банківських послуг.
Клієнти банку, які виявили бажання отримувати запропоновані банківські послуги, можуть приєднатися до публічної пропозиції укладення договору (оферта).
На підтвердження існування публічної оферти позивач надав до суду першої інстанції витяг з Умов та правил в редакції чинній на день підписання відповідачем по справі безпосередньо Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Приєднання до Умов та правил дозволило в подальшому користуватися усіма переліченими банківськими послугами без укладання окремого договору.
Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про що зазначено у п.1.7 Статуту АТ «КБ «ПриватБанк».
За умовами п. 1.1.1.37 Умов та правил АТ КБ «Приватбанк» здійснює надання банківських послуг на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 1.1.1.10 Умов та правил банківський рахунок клієнта - це поточний рахунок, який автоматично відкривається кожному клієнту Приватбанку, який пройшов процедуру ідентифікації.
Таким чином, відкриття рахунку для фізичних осіб в АТ КБ «Приватбанк», який відповідно кредитується шляхом приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг на підставі Анкети-заяви, не суперечить вимогам чинного законодавства та є таким, що укладений в письмовій формі, враховуючи наступне.
Приписами ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно вимог ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2013 року відповідач по справі підписав анкету-заяву.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідно до підписаної відповідачем заяви, останній ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов'язується неухильно дотримуватись.
За таких обставин, підписавши Анкету-заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Така позиція відповідає позиції Верховного Суду у справах N 441/569/17 від 21.03.2018 року, N 755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, 755/2720/16-ц від 06.02.2018 року, де зазначено, що підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк», свідчить про бажання отримати кредитні кошти та підтвердження, що особа ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку.
Суд першої інстанції не врахував вищезазначені висновки Верховного Суду проте, що відповідач укладанням чи не укладанням кредитного договору не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість ,користувався кредитними коштами , тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами.
При цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору.
Відповідно до розрахунку наданого банком, станом на 31 березня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору на загальну суму 114088.87 грн., з них: тіло кредиту 8304.14грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 105784.73 грн.,
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6 на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
При цьому, у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до установлених тарифів (п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг).
Встановлено, що розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, пені, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань.
Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, і наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту - 8304.14 грн., підлягають до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами суд апеляційної інстанції приходить наступного.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже було зазначено, відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг (29 жовтня 2013 року), а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними, що засвідчив своїм підписом.
Відповідно до ч.1 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 3 цієї ст. 10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У ч. 4 указаної ст. 10561 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові.
Як вбачається з розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив, станом на початок розрахункового періоду - 29 жовтня 2013 року, 30% на суму залишку заборгованості за кредитом, яка діяла по 01 вересня 2014 року (дата, що міститься у розрахунку заборгованості).
01 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 34,8%. Не надавши відомостей про те, що позичальник про це повідомлений. А отже підлягають стягненню проценти за користування кредитом за період з 29 жовтня 2013 року по 01 вересня 2014 року, а отже підлягає стягненню заборгованість по відсоткам лише за цей період в сумі 266,95 грн.
З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 29 жовтня 2013 року у сумі 8304,14 грн. тіло кредиту та за процентами за період з 29 жовтня 2013 року по 01 вересня 2014 року в сумі 266,95 грн.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з'ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в сумі 8571,1 грн відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг від 29 жовтня 2013 року з яких 8304,14 заборгованість за тілом кредита, 266,96 грн. відсотки за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ) на користь «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 330,93 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: