єдиний унікальний номер судової справи: 756/248/19
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/466/2020
16 січня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача - Білич І.М.
суддів - Болотова Є.В. Іванченка М.М.
при секретарі - Кемському В.В.
за участю:представника позивача - Подобєда О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року, постановлену під головуванням судді Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А.М.
по цивільній справі № 756/248/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ», ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач ТОВ «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ» та його посадові особи шляхом підробки документів, зокрема договору комісії, відчужили належний позивачці автомобіль без її на те згоди, чим завдали майнової шкоди в розмірі 140 000 гривень.
Звертаючись з позовною заявою саме до Оболонського районного суду м. Києва, позивач керувалася ч. 5 ст. 28 ЦПК України та виходила з того, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.
У ході розгляду справи ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року справу передано за підсудністю на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами спору відсутні договірні правовідносини, що виключає поширення на даний спір дії Закону України «Про захист прав споживачів».
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права. Позивач наполягала на тому, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спір виник у зв'язку з нечесною підприємницькою діяльністю товариства, відповідача по справі.
Відзив на подану апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ТОВ «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ» про день і час розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. У судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив.
Інші відповідачі - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про день і час розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, а також шляхом розміщення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб -сайті судової влади. У судове засідання не з'явилися, поважність причин неявки суду не повідомили.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів в силу вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції приймаючи рішення щодо направлення справи для продовження розгляду до іншого суду дійшов висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак за загальним правилом територіальної підсудності, встановленим ст. 27 ЦПК України ( позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання) справа підлягає, передачі Рівненьському міському суду Рівненської області за місцезнаходженням відповідачів: м. Рівне вулиця Гайдамацького, 21 у відповідності до положень ст. 31 ЦПК України.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Так, звертаючись до суду за місцем свого перебування ( проживання) з позовом про відшкодування шкоди яка виникла у зв'язку з підробкою відповідачами документів, зокрема договору комісії, на відчуження належного позивачці транспортного засобу без її на те згоди, позивач при визначенні підсудності справи виходила з положень ч. 5 ст. 28 ЦПК України, вказуючи, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року було відкрито загальне провадження у даній справі.
У ході розгляду справи на адресу суду були надані наступні документи: рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05.03.2019 року залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02.07.2019 року, за яким: позовні вимоги визнано ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійним договір комісії від 12.11.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Стоа-Авторгсервісу». Рішення судів мотивовані відсутністю підпису ОСОБА_1 на договорі комісії, з урахуванням того, що підпис від імені ОСОБА_1 на договорі виконаний не нею, а іншою особою.
Указана обставина свідчить про відсутність між сторонами договірних відносин.
Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Положенням статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
У вказаному Законі не визначено конкретних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої "слабкої сторони", як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
Таким чином, правовідносини щодо захисту прав споживачів повинні ґрунтуватися на договірній основі.
Між тим, правовідносини, що склалися між сторонами випливають з порушення відповідачами прав ОСОБА_1 та завдання позивачеві майнової шкоди без укладення між сторонами будь-якого правочину.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції ( підсудності) іншого суду.
Беручи до уваги надані зазначені вище рішення суду, які набрали законної сили, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність передачі справи до іншого суду, з урахуванням місця проживання або перебування фізичних та юридичних осіб визначених позивачем в якості відповідачів у справі.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 372, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 січня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: