Справа № 991/2321/19
Провадження № 11-сс/991/51/20
24 січня 2020 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2019 року про повернення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановленні судом обставини:
26 листопада 2019 року, через приймальню Головного підрозділу детективів (далі - ГПД) Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_5 подав на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_6 заяву за вих. № 3557/26 про вчинення кримінальних правопорушень Головою ОВК № 222 ОСОБА_7 . У даній заяві ОСОБА_5 самостійно кваліфікував вчинення останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 157, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
03 грудня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого антикорупційного суду (вих. № 3583/03 від 03 грудня 2019 року зі скаргою на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, в якій вказав, що його жодним способом не було повідомлено про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей на підставі його заяви, а тому просив суд зобов'язати керівника ГПД НАБУ ОСОБА_6 внести відомості до ЄРДР згідно поданої ним заяви із зазначенням правової кваліфікації, надати йому належним чином завірені витяги з ЄРДР, пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні, а також повідомити суд про виконання ухвали суду.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ ОСОБА_6 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, повернуто заявнику.
Повертаючи скаргу слідчий суддя дійшов висновку про її непідсудність Вищому антикорупційному суду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_5 08 січня 2020 року подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - суду).
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2019 року та зобов'язання Вищого антикорупційного суду розглянути його скаргу за вих. № 3583/03 від 03 грудня 2019 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилась у невнесенні до ЄРДР відомостей на підставі його заяви за вих. № 3557/26 від 26 листопада 2019 року про вчинення кримінальних правопорушень.
Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя при постановленні судового рішення не врахував положення ст. 214 КПК України, відповідно до якого правоохоронні органи після надходження заяви про вчинення кримінальних правопорушень були зобов'язані внести відповідні відомості до ЄРДР, при цьому відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Також вважає, що слідчий суддя безпідставно послався в оскаржуваній ухвалі на невідповідність осіб, щодо яких він просить внести відомості до ЄРДР, вимогам до суб'єкта злочину, визначеного у п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. В обґрунтування своїх доводів посилається також на практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, Київського апеляційного суду у аналогічних, на його думку, справах. Крім того, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді порушує його право на доступ до суду.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити.
Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду. При цьому, учасники судового провадження, які не прибули, не надали суду свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали судового провадження, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Частиною першою статті 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2019 року, через приймальню ГПД НАБУ ОСОБА_5 подав на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_6 заяву за вих. № 35557/26 про вчинення кримінальних правопорушень Головою ОВК № 222 ОСОБА_7 . У даній заяві ОСОБА_5 самостійно кваліфікував вчинення останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 157, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України. Однак, ОСОБА_5 жодним способом не було повідомлено про внесення до ЄРДР відомостей на підставі його заяви.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст. 303 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави (ч. 1 ст. 306 КПК України).
При цьому, положеннями ч. 1 ст. 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Тобто, визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановленим законом.
Згідно положень ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст.ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а) злочини, передбачені ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.
Пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 КПК України встановлено такі умови:
1) злочин вчинено:
- Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;
- державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»;
- депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
- суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»;
- особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;
- військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
- керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 КК України або у пункті 1 цієї частини.
Крім того, відповідно до абз. 1 п. 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» № 100-IX від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 22 вересня 2019 року), підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом, як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», - якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
З доданої до скарги заяви про кримінальне правопорушення вбачається, що ОСОБА_5 зазначено про вчинення Головою ОВК № 222 ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 157, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
Слід зазначити, що зокрема статті Особливої частини КК України 364 та 368, які містяться в переліку корупційних злочинів - підсудні Вищому антикорупційному суду лише за наявності хоча б однієї з умов, встановлених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Вказана вимога визначена законодавцем як обов'язкова.
Однак, наявність таких умов в даному випадку колегією суддів не встановлена.
Так, ОСОБА_5 не доведено, що вказаний в заяві суб'єкт кримінальних правопорушень - Голова ОВК № 222 ОСОБА_7 , входить до переліку осіб, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК, а також є службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України).
Крім того, ще однією обов'язковою умовою підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, передбаченою п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, є вчинення злочину, передбаченого ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, про що в заяві про вчинене кримінальне правопорушення також не йдеться.
Інші кримінальні правопорушення, про вчинення яких йде мова в заяві ОСОБА_5 також не відносяться до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Отже, скарга, подана ОСОБА_5 до Вищого антикорупційного суду не підлягає розгляду слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в порядку здійснення судового контролю під час досудового розслідування та Вищий антикорупційний суд не є «судом, встановленим законом» для розгляду даної скарги.
Неспроможними є доводи ОСОБА_5 щодо того, що слідчий суддя не повинен давати оцінку підсудності скарги під час вирішення питання про прийняття її до розгляду, оскільки провадження не зареєстровано в ЄРДР. Таке твердження суперечить п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, яка зобов'язує слідчого суддю повернути скаргу в разі, якщо вона не підлягає розгляду в даному суді.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника стосовно обов'язку органів досудового розслідування незалежно від територіальної юрисдикції органу досудового розслідування виконувати вимоги ст. 214 КПК України. Однак якщо відсутні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, за якими скаржник попередньо кваліфікував дії названого ним суб'єкта цих кримінальних правопорушень, відносяться до підсудності Вищого антикорупційного суду, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів в даному випадку не повинний здійснюватися слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Така скарга має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
При цьому, колегія суду не вбачає в постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді порушень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що виявляється в обмеженні права заявника на доступ до суду, оскільки структурним елементом права на справедливий суд, є право на «суд, встановлений законом», тобто «належний» або компетентний суд. Положення практики Європейського суду з прав людини стосовно тлумачення цього елементу «права на справедливий суд» отримали розвиток у статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якою ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Посилання особи, якою подано апеляційну скаргу, на рішення (ухвали) інших апеляційних судів колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони не є джерелом права.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді Вищого антикорупційного суду про те, що скарга ОСОБА_5 не підсудна Вищому антикорупційному суду.
Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2019 року про повернення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3