28 січня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 705/5408/16-ц
Провадження № 22-ц/821/41/20
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.
секретаря: Винник І. М.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - державний виконавець Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, у складі: головуючого судді Коваля А. Б.,
14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області.
Вимоги скарги мотивовані тим, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 18 311 грн. 10 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1 378 грн. 00 коп. судових витрат.
Зазначила, що вказане рішення суду нею добровільно було виконано 27 грудня 2017 року шляхом сплати заборгованості по кредиту та судовому збору.
Однак, у травні 2018 року заявниці стало відомо про відкриття Уманським МВ ДВС ГТУЮ в Черкаські області виконавчого провадження про стягнення з неї як з боржника на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості.
На звернення ОСОБА_1 18 травня 2018 року до Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області з письмовою заявою про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, в якому вона є боржником, 24 травня 2018 року на її домашню адресу направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56134082 від 10 квітня 2018 року та копію постанови про арешт майна боржника від 25 квітня 2018 року винесені у цьому ж провадженні.
31 травня 2018 року ОСОБА_1 до Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області подано заяву про закінчення виконавчого провадження з підстав повного фактичного виконання, відповідно до норм ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
01 червня 2018 року скаржниці Уманським МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області надано відповідь на її вищезазначене звернення від 31 травня 2018 року, в якому викладено хронологію дій по виконавчому провадженню з посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження», а також зазначено, що державним виконавцем направлено до ПАТ КБ «Приватбанк» запит про підтвердження сплати відповідно до виконавчого листа № 705/5408/16-ц, 2/705/290/17, оскільки у квитанціях наданих в якості сплати заборгованості вказано сплату коштів згідно кредитного договору, або кредитної картки 29092829003111. Вказане не відповідає дійсності оскільки в квитанціях, копії яких надано ОСОБА_1 до Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області зазначено призначення платежу як погашення заборгованості за позовами.
У вищевказаній відповіді їй не повідомили про закінчення виконавчого провадження, тобто фактично їй відмовлено у задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 зазначає, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2017 року про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості виконано нею в повному обсязі 27 грудня 2017 року, необхідні докази були надані державному виконавцю Тицькун С. В. , яка в свою чергу допустила бездіяльність, що полягає у не винесенні, за викладених обставин, постанови про закінчення виконавчого провадження та не знятті арешту накладеного на все майно ОСОБА_1 в рамках вищевказаного виконавчого провадження.
Скаржник просила визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області щодо неприйняття рішення стосовно закінчення виконавчого провадження ВП № 56134082 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язати державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 5613482 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язати державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області прийняти постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2018 року скаргу задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун С. В. щодо неприйняття рішення стосовно закінчення виконавчого провадження ВП № 56134082 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язано державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун С. В. прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 5613482 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язано державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун С. В. прийняти постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно ж до наданих суду копій квитанції, кошти ОСОБА_1 сплачувалися на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості за позовами.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Уманський МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області в особі головного державного виконавця Тицькун С. В. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
При цьому, скаржник зазначив, що ухвалою Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 10 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56134082 з примусового виконання виконавчого листа Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 705/5408/16-ц, 2/705/290/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 18 311 грн. 10 коп., її копія направлена сторонам виконавчого провадження для відому та виконання.
07 травня 2018 року до Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області надійшла заява ОСОБА_1 в якій вона просила долучити до матеріалів виконавчого провадження квитанції про сплату заборгованості згідно рішення суду № 0.0.927405045.1 від 27 грудня 2017 року на суму 14 999 грн. 00 коп., № 0.0.927430425.1 від 27 грудня 2017 року на суму 3 312 грн. 10 коп., № 0.0.927436433.1 від 27 грудня 2017 року на суму 1 378 грн. 00 коп. в яких призначення платежу вказано «договори або кредитні карти», «погашення заборгованості за позовами» на суму 18 311 грн. 10 коп.
10 травня 2018 року державним виконавцем Тицькун С. В. було направлено запит до ПАТ КБ «Приватбанк» про надання інформації про сплату заборгованості ОСОБА_1 згідно виконавчого документу. Водночас, скаржник зазначає, що направлення запитів вказаного змісту не є її обов'язком.
18 травня 2018 року надійшла заява ОСОБА_1 про надання копій матеріалів виконавчого провадження, які їй було видано під особистий підпис 25 травня 2018 року.
31 травня 2018 року від ОСОБА_1 до Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області подано заяву про закінчення виконавчого провадження з посиланням на квитанції додані нею до заяви від 07 травня 2018 року, згідно яких вона стверджує, що рішення суду нею виконано в повному обсязі, а ПАТ КБ «Приватбанк» надав недостовірну інформацію в заяві про відкриття виконавчого провадження і державний виконавець зобов'язаний закінчити виконавче провадження № 56134082, як фактично виконане, на що їй 01 червня 2018 року Уманським МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області було надано обґрунтовану відповідь.
01 серпня 2018 року надійшла відповідь з ПАТ КБ «Приватбанк» на запит державного виконавця про погашення заборгованості ОСОБА_1 згідно наданих квитанцій про те, що запитувана інформація є банківською таємницею, вказане скаржник розцінює як невизнання стягувачем фактичного виконання рішення суду боржником ОСОБА_1 .
Заперечуючи, щодо задоволення поданої апеляційної скарги, ОСОБА_1 скористалася наданим їй відповідно до ст. 360 ЦПК України правом та подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила наступне. Подана апеляційна скарга необґрунтована. Суд поновив строк безпідставно. Рішення суду, яке набрало чинності не виконується більше ніж 1 рік, а державний виконавець не вживає заходів передбачених для його виконання.
Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
За ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, тобто, його стороною.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 18 311 грн. 10 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1 378 грн. 00 коп. судових витрат. ( а.с. 142 - 143)
Матеріали справи містять дані, про те, що на підставі вказаного рішення 27 грудня 2017 року та заяви АТ КБ «Приватбанк» про видачу виконавчого листа, видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 18 311 грн. 10 коп. (а.с. 134 - 145)
Постановою головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Тицькун С. В. від 10 квітня 2018 року, на підставі поданої 05 квітня 2018 року заяви представника ПАТ КБ «Приватбанк», відкрито провадження з виконання виконавчого листа № 705/5408/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 18 311 грн. 10 коп. ( а.с. 146)
Постановою головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Тицькун С. В. від 25 квітня 2018 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди приватному виконавцю, витрат виконавчого провадження, штрафів, 20 272 грн. 21 коп. (а.с. 147)
05 травня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про долучення до матеріалів виконавчого провадження квитанції про сплату заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк» згідно квитанцій: від 27 грудня 2017 року № 0.0.927405045.1 про сплату 14 999 грн. 00 коп.; № 0.0.927430425.1 про сплату 3 312 грн. 10 коп.; № 0.0.927436433.1 про сплату 1378 грн. 00 коп. У вказаних квитанціях у графі «призначення платежу» вказано «погашення заборгованості за позовами». (а.с. 150)
31 травня 2018 року ОСОБА_1 скерувала на адресу Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області заяву про закінчення виконавчого провадження в якій просила закінчити виконавче провадження ВП № 56134082 у зв'язку з його повним фактичним виконанням вказуючи при цьому, що заборгованість перед банком нею погашена та посилаючись на вищевказані квитанції долучені останньою до матеріалів виконавчого провадження. Крім того, просила зняти арешт з її майна, накладеного вищевказаною постановою державного виконавця в межах зазначеного виконавчого провадження. ( а.с. 148)
10 травня 2018 року Уманським МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області направлено запит до ПАТ КБ «Приватбанк» про надання інформації, про сплату заборгованості згідно виконавчого листа № 705/5408/16-ц, 2/705/290/17 виданого 27 грудня 2017 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області.
01 червня 2018 року Уманським МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Бурлаковій Л. Д. надано відповідь в якій, зокрема, зазначено про те, що 10.05.2018 державним виконавцем було направлено запит до ПАТ КБ «Приватбанк» про надання інформації про сплату заборгованості згідно виконавчого документу № 705/5408/16-ц, виданий Уманським міськрайонним судом 27.12.2017, оскільки у квитанціях вказана сплата згідно кредитного договору або кредитної картки № НОМЕР_1 . Також роз'яснено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» в тому числі і підстави закінчення виконавчого провадження. (а.с. 149)
Відповідно до змісту відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» на вказаний запит від 01 серпня 2018 року, у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вказана інформація є банківською таємницею.
Крім того, зазначено, що у запиті державного виконавця порушено п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську таємницю», згідно якого вимога на отримання інформації, що містить банківську таємницю, повинна бути надана за підписом керівника, скріплена гербовою печаткою, а також не зазначено посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Водночас, у відповіді роз'яснено, що у разі надходження до банку запиту, який відповідатиме усім діючим нормам законодавства, запитувана інформація буде надана в повному обсязі та в найкоротший термін. (а.с. 160).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Колегія суддів враховує, що за змістом ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження є верховенство права, обов'язковість виконання рішень, законність, справедливість, неупередженість, об'єктивність тощо, відповідно до яких виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».)
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника та здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що здійснюючи примусове виконання, зокрема, судових рішень виконавці зобов'язані ефективно та своєчасно в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, необхідні для реального виконання зазначених рішень та спрямовані на захист і відновлення відповідних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» ииконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що квитанції, відповідно до яких боржник перерахувала кошти на користь стягувача в розмірі, який відповідає розміру її заборгованості перед останнім, банк не визнав належним підтвердженням сплати заборгованості за рішенням у справі № 705/5408/16-ц, 2/705/290/17 від 29 вересня 2017 року.
Проте, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки зміст запиту направленого державним виконавцем на адресу банку не відповідав тим нормам діючого законодавства, які б давали можливість надати відповідь на запитувану інформацію не порушуючи її конфіденційність.
Водночас, матеріали справи не містять копії вказаного запиту державного виконавця, тому апеляційний суд позбавлений можливості дослідити його зміст. Разом з тим, у відповіді банку зазначено про те, що запитувана інформація може бути надана в найкоротший термін за умови відповідності запиту, направленого на його адресу Уманським МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, нормам діючого законодавства.
В матеріалах справи відсутні дані, про повторне направлення належно оформленого державним виконавцем запиту до ПАТ КБ «Приватбанк» про надання останнім інформації, щодо погашення скаржницею заборгованості перед банком як стягувачем у вказаному виконавчому провадженні, враховуючи при цьому той факт, що скаржник, оскаржуючи ухвалу суду, якою констатовано його ж бездіяльність при виконанні зазначеного провадження, зворотного належними та допустимими доказами, не довів.
Крім того, посилання скаржника у поданій ним скарзі на те, що направлення відповідних запитів не є обов'язком державного виконавця не узгоджується з правовими нормами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою регламентовано, зокрема, те, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В тому числі відповідно до п. 3 ч. 2 зазначеної статті з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Відповідно до п 6. розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішення. (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 із змінами та доповненнями) на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 254/20.5.1/ін.-18. під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. 11 наведеної Інструкції запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковими для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень.
Поняття бездіяльності - це пасивна поведінка суб'єта яка виражається у формі, зокрема, невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Переглядаючи вказану скаргу в апеляційному порядку за наявних у ній доказів колегія суддів, в свою чергу враховує, тривалість виконавчого провадження більше року, активні дії боржниці ОСОБА_1 направлені на доведення його фактичного виконання та констатує наявність бездіяльності державного виконавця виражену у не вчинені ним дій які він, виходячи з наданих йому державою повноважень відображених у його посадових обов'язках, зобов'язаний був вчинити, направлених на повне, фактичне, своєчасне виконання та відповідно закінчення вказаного виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, приведені вимоги закону колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун С. В. щодо неприйняття рішення стосовно закінчення виконавчого провадження ВП № 56134082 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо інших вимог скарги колегія суддів враховує наступне.
Так відповідно до роз'яснень викладених в ч. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК (1502-06) у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV ( 606-14 ) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону N 606-XIV).
Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Вчинення дій, щодо його закінчення покладено безпосередньо на державного виконавця і виражаються вони в формі винесення з цього приводу постанови про закінчення виконавчого провадження.
Суд не може вирішити спір шляхом зобов'язання державного виконавця закінчити виконавче провадження, оскільки це обов'язок виконавця за наявності підстав прийняти постанову про його закінчення.
Приведені вимоги закону не були враховані судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали та судом постановлено ухвалу про зобов'язання державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун С. В. прийняти постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 5613482 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За викладених обставин колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області та скасування ухвали суду першої інстанції, як постановленої з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, в частині задоволення вимог скарги ОСОБА_1 щодо зобов'язання державного виконавця прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження та постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 .
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Враховуючи викладене та часткове задоволення апеляційної скарги, із ОСОБА_1 на користь ДВС ГТУЮ у Черкаській областіпідлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі (1921 : 3) = 640,33 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області задовільнити частково.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2018 року, в частині зобов'язання державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун Сніжани Валеріївни прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 5613482 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язання державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун Сніжани Валеріївни прийняти постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», скасувати.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодозобов'язання державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун Сніжани Валеріївни прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 5613482 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язання державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Тицькун Сніжани Валеріївни прийняти постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», відмовити.
В решті ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2018 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області судовий збір в розмірі 640,33 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 28 січня 2020 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді О. В. Карпенко
Л. В. Нерушак