Справа № 761/43385/19
Провадження № 2-а/761/68/2020
14 січня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павлова Олександра Володимировича, третя особа - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
У вимогах позивач просить: визнати протиправними дії головного інспектора з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павлова Олександра Володимировича щодо складення постанови та накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АВ №0000001148 стосовно позивача; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АВ №0000001148, що складена 10 жовтня 2019 року головним інспектором з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павловим Олександром Володимировичем.
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2019 року відповідачем винесено оспорювану постанову за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу.
Позивач не погоджується з постановою та вважає, що вона підлягає скасуванню на тій підставі, що відповідачем не було жодним чином здійснено повідомлення про притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності; на лобовому склі автомобіля не було розміщено ні копії постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, ні повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; відповідач не використав можливість встановити відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-2 КУпАП.
Крім того як зазначає позивач, порушені строки направлення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам, визначеним статтею 283 КУпАП так як в ній відсутні відомості про дату народження, не вірно зазначено адреса вчинення адміністративного правопорушення; так як місцем вчинення адміністративного правопорушення є Шевченківський район м.Києва, не зрозуміло з яких підстав спірна постанова складена головним інспектором з паркування Голосіївського району. Позивач зазначає, що на фотокартках не можливо ідентифікувати автомобіль.
Крім того, в оспорюваній постанові не конкретизовано об'єктивну сторону правопорушення - не зазначено за яке саме порушення Правил дорожнього руху позивача притягнуто до відповідальності за ч.1 статті 122 КУпАП.
Також позивач зауважує, що згідно з Положенням про користування службовим автотранспортом у Вищій раді правосуддя, організацію роботи автотранспорту Вищої ради правосуддя, закріплення автомобілів та встановлення лімітів витрат пального, службовий автомобіль «Івеко», державний номер НОМЕР_1 був закріплений за водієм ОСОБА_2 , який 10.10.2019 року керував зазначеним автомобілем з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.
10.10.2019 року з 10 год. 03 хв. по 18 год. 03 хв. відбувалось засідання Вищої ради правосуддя на якому головував позивач, а тому фізично він не міг знаходитись у вказаному в постанові місці.
Так як справа розглядалась в порядку спрощеного провадження сторони в судове засідання не викликались.
29.11.2019р. до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача - головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Павлова О.В., в якому він просив відмовити у задоволенні позову.
У відзиві зазначено, що позивачем не доведено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та відповідно не спростовано правомірність дій інспектора з паркування при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення, а зміст постанови про адміністративне правопорушення серії АВ №0000001148 від 10.10.2019р. відповідає вимогам КУпАП.
Відповідач звертає увагу на те, що 10.10.2019р. о 12:13 на вул.Софіївська, 1, в м.Києві ним було зафіксовано розміщення транспортного засобу ІVECO TURBO DAILY 35, номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушено вимоги знаку 3.34 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. фото фіксацію вказаних обставин проведено з різних ракурсів. При цьому, виходячи з положень ст.122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Оскільки за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів ним було встановлено, що вказаний транспортний засіб належить відповідальній особі гр. ОСОБА_1 , зазначеній у частині першій статті 14-2 КУпАП, то ним було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, яку направлено позивачу. Щодо змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, то вона повністю відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
29.11.2019р. до суду надійшли письмові пояснення третьої особи на позовну заяву, в яких представник Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просив у задоволенні позову відмовити.
По суті письмові пояснення третьої особи містять доводи аналогічні тим, що викладені у відзиві відповідача на позовну заяву, з долученням фотокопії схеми дорожніх знаків по вулиці Софіївській в м.Києві, яка жодним чином не засвідчена.
12.12.2019р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій вказується про отримання позивачем фактично двох відзивів на позов, а саме: від відповідача та від представника третьої особи - Департаменту. Позивач стверджує, що фактично заперечення відповідача проти позову не спростовують тих порушень, про які зазначено у позовній заяві. Зокрема, у постанові відповідача від 10.10.2019р. серії АВ №0000001148 про накладення адміністративного стягнення у графі: «Відповідальна особа, щодо якої розглядається справа» зазначено « ОСОБА_1 », проте не вказано даних про дату народження; в графі: «Дата, час, місце вчинення адміністративного правопорушення» зазначено «10 жовтня 2019року 12 год. 13 хв. вул.Софіївська, 1 у м.Києві», але в матеріалах фотофіксації, що долучені до постанови вказано місце вчинення адміністративного правопорушення: «вул.Алли Тарасової, Шевченківський район м.Києва». У долучених до постанови фото лише на одній вказано час 12 год.13 хв, тоді як номерний знак транспортного засобу розібрати неможливо, як і неможливо встановити наявність чи відсутність дорожнього знаку «Зупинка заборонена». Постанова про накладення адміністративного стягнення направлена відповідачем з порушенням триденного строку та надійшла на адресу Вищої ради правосуддя 24.10.2019р. за вх№11491/0/8-19. При цьому, відповідачем на місці вчинення правопорушення не було встановлено відповідальну особу, не було залишено на лобовому склі автомобіля ІVECO TURBO DAILY 35, номерний знак НОМЕР_1 , ні копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ні повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова складена головним інспектором з паркування у Голосіївському районі, тоді як порушення, про яке вказано у постанові, вчинено у Шевченківському районі.
Позивач звертає увагу на те, що виявлено суперечності щодо суті адміністративного правопорушення, місця та часу його вчинення, тому об'єктивна сторона адміністративного проступку відсутня та факт вчинення проступку є недоведеним взагалі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 61 Конституції України визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 10.10.2019 року о 17 год. 30 хв. головним інспектором з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павловим Олександром Володимировичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія АВ №0000001148 за якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за порушення ч.1 статті 122 КУпАП.
Як зазначено в постанові, 10.10.2019 року о 12 год. 13 хв. на вул.Софіївській, 1 в м.Києві транспортний засіб ІVЕСО ТURВО DАІLY 35, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 розміщено в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» додатку 1 до Правил дорожнього руху, чим порушено пункт 3.34 Розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху.
Згідно з Правилами дорожнього руху знак 3.34 "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Примітка. Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених зазначеною статтею, містить такі склади:
а) перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, початку руху, зміни напрямку руху, проїзду спеціальних транспортних засобів;
б) недодержання водіями вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів або безпечної дистанції, порушення правил зупинки і стоянки, розташування транспортних засобів на проїзній частині, руху автомагістралями, пріоритету транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми освітлювальними приладами, попереджувальними сигналами, буксирування механічних транспортних засобів, перевезення людей або руху тротуарами чи пішохідними доріжками;
в) ненадання водіями транспортних засобів переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само інші порушення правил проїзду пішохідних переходів;
г) порушення, передбачені частинами 1-3 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.
Суб'єктом правопорушення може бути - водій транспортного засобу, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Стаття 14-2 КУпАП визначає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 279-1 КУпАП визначає особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 зазначеної статті, за запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14 2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім'ї такої особи.
Відповідач не надав суду доказів, що на виконання положень зазначеної норми він намагався встановити відповідальну особу, враховуючи що діючим законодавством він не обмежений в часі та не пояснив в зв'язку з чим він не розмістив на лобовому склі автомобіля повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, що могло в подальшому уникнути складання протоколу відносно особи, яка не є відповідальною за вказаний автомобіль.
Стаття 279-3 КУпАП передбачає, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:
абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;
абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб'єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З матеріалів справи вбачається, що постанова була направлена на адресу Вищої ради правосуддя з порушенням триденного строку та отримана 24.10.2019 року.
До постанови додано копії фотокарток, проте суд позбавлений можливості встановити, що автомобіль дійсно був розміщений - здійснив стоянку чи зупинку, так як Правилами дорожнього руху не передбачено терміну «розміщений» в зоні дії знаку дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» додатку 1 до Правил дорожнього руху, оскільки фотокартки є неякісними, кольорових фотокарток чи відеозапису з місця складання постанови суду надано не було.
Крім того, наказом Вищої ради правосуддя від 16.04.2019 року №40/о/1-19 затверджено Положення про користування службовим автотранспортом у Вищій раді правосуддя, організацію роботи автотранспорту Вищої ради правосуддя, закріплення автомобілів та встановлення лімітів витрат пального.
Згідно з п.7 зазначеного наказу, визначено оперативним автомобілем вантажопасажирський автобус ІVЕСО ТURВО DАІLY 35, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно із додатком до наказу, зазначений автомобіль закріплено за водієм ОСОБА_2
10.10.2019 року згідно із подорожнім листом службового автомобіля №1362, зазначеним автомобілем в період з 09.00 год. до 18.00 год. керував ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , водій автомобіля ІVЕСО ТURВО DАІLY 35, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнав факт порушення дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» додатку 1 до Правил дорожнього руху про що 25.10.2019 року написав заяву на ім'я директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності та просив внести зміни в постанову АВ0000001148 щодо визначення його суб'єктом правопорушення, як особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення. Також ОСОБА_2 сплатив штраф за порушення ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 255,00 грн. та до заяви додав квитанцію.
На підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 не мав можливості в час вчинення адміністративного правопорушення керувати автомобілем суду надано витяг з протоколу №75 засідання Вищої ради правосуддя з якого вбачається, що в період часу з 10 год. 03 хв. до 18 год. 03 хв. ОСОБА_1 перебував в приміщенні Вищої ради правосуддя так як був головуючим на засіданні.
Слід зазначити, що долучена відповідачем до відзиву Схема розміщення дорожніх знаків по вул.Софіївська у м.Києві згідно загальноміської бази даних дислокації технічних засобів регулювання дорожнього руху, яка являє собою фотокопію з документу формату А-3 з написом «вул.Софіївська», що містить схему дороги з: умовними позначеннями про існуючі дорожні знаки; дорожні знаки, які демонтуються; дорожні знаки, що встановлюються; дорожні знаки, що переносяться; дорожню розмітку; напрямні пристрої та огородження. При цьому, у вказаній фотокопії не міститься даних про місцезнаходження транспортного засобу ІVECO TURBO DAILY, а запис про затвердження Департаментом транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації не містить дати, тоді як управлінням патрульної поліції у м.Києві документ погоджено 12.04.2019р., а дата розроблення КП «Центр організації дорожнього руху» також не зазначена. Вказана фотокопія документу належним чином не завірена.
Як вбачається з оспорюваної постанови, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено: м.Київ, вул.Софіївська, 1, проте в матеріалах фото фіксації, які додані до постанови АА №0000001148 зафіксовано розміщення автомобіля на вул.Алли Тарасової та вулиці Мала Житомирська, які не містять зазначення номеру будинку та суд позбавлений можливості встановити фактичне місце розташування автомобіля в момент фіксації порушення ПДР України.
В позовній заяві позивач зазначав, що відсутні повноваження відповідача на складання постанови, оскільки правопорушення було вчинено на території Шевченківського району м.Києва, а відповідач є інспектором Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради.
Відповідач до відзиву не надав доказів на підтвердження його повноважень складати постанови за правопорушення, вчинені на території Шевченківського району м.Києва.
При цьому, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» (RYSOVSKYY v. UKRAINE), в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним спірної постанови, зокрема в частині щодо дотримання відповідної процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та підстав притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідачем не доведено врахування при винесенні спірної постанови про адміністративне стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, зокрема взагалі наявності вини позивача, майнового стану, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, як таке чітко визначено статтею 280 КУпАП.
Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно бути обґрунтованим, тож у жодному разі не може засновуватися на припущеннях.
Разом з тим, в рішенні від 31.07.2008 р. по справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що висновки адміністративних органів, викладені у прийнятих ними рішеннях, не повинні бути довільними, нераціональними та непідтвердженими доказами.
Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не конкретизовано об'єктивну сторону правопорушення, а саме, не встановлено, за яке саме порушення правил дорожнього руху позивача притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, притягнуто до відповідальності позивача як фізичну особу, а не як керівника юридичної особи за якою зареєстровано транспортний засіб, притягнення позивача до відповідальності за вказаною статтею суперечить вимогам чинного законодавства України.
Тому, суд, приходить до висновку, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не підтверджується належними та допустимими доказами, крім постанови про адміністративне правопорушення, складеної відповідачем.
Згідно положень ст.286 КАС України враховуючи, що в судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності винесення постанови, суд вважає за можливе скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Щодо заявлених вимог позивача про визнання протиправними дій головного інспектора з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павлова Олександра Володимировича щодо складення постанови та накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АВ №0000001148 стосовно позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог, оскільки згідно з положеннями 279-1 КУпАП інспектор з паркування має право виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павлова Олександра Володимировича, третя особа - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову АВ №0000001148 від 10 жовтня 2019 року головного інспектора з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павлова Олександра Володимировича за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.
Позов ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павлова Олександра Володимировича, третя особа - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради про визнання дій протиправними - відхилити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання його копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г.Притула