Справа № 761/829/20
Провадження № 2-з/761/54/2020
28 січня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.,
за участю секретаря Борисенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Альфа-Банк", акціонерного товариства "Укрсоцбанк", комунального підприємства "Реєстраційне бюро" державний реєстратор Геращенко Володимир Васильович про визнання дій неправомірними та скасування незаконного рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень,-
Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк", акціонерного товариства "Укрсоцбанк", комунального підприємства "Реєстраційне бюро" державний реєстратор Геращенко Володимир Васильович про визнання дій неправомірними та скасування незаконного рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що банк не мав права проводити незаконну перереєстрацію права власності на предмет іпотеки після спливу строків позовної давності стягнення боргу за кредитним договором № 08-038/402 від 14.08.2007 року, за відсутністю судових рішень про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, а державний реєстратор в свою чергу не мав право проводити реєстраційну дію на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка до проведення реєстраційної дії належала позивачу, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Одночасно із зверненням до суду з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої остання просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 30,3 кв.м., житловою площею 17.2 кв.м та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та її відчуження.
Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову у заяві про забезпечення позову відсутні.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони вчиняти реєстраційні дії щодо квартири представник позивача зазначає, що позивачем оспорюється правомірність державної реєстрації права власності на квартиру, у зв'язку з чим у разі відчуження квартири, відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду буде неможливим та змусить позивача здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права, залучати до участі у справі нових учасників, пред'являти нові позовні вимоги, що призведе до порушення строків розгляду даної справи. За таких обставин є необхідність забезпечення даного позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії стосовно спірного нерухомого майна. Окрім того, АТ "Альфа-Банк" може в будь-який час відчужити спірне майно, не повідомивши про це позивача, а тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення нової реєстраційної дії щодо спірного майна, що у свою чергу унеможливить або утруднить виконання рішення суду і захист прав та інтересів позивача у разі задоволення позову.
Разом з тим, позивачем не надано у розпорядження суду доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, як і не надано доказів на підтвердження вчинення банком дій спрямованих на відчуження квартири АДРЕСА_1 на користь третіх осіб.
Окрім того, враховуючи предмет та підстави позову, доводи викладені у заяві представника позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки представником позивача не доведено того, що такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на майно та заборона вчиняти реєстраційні дії щодо вказаного майна є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Поряд із цим, можливе позитивне рішення з приводу заявлених позовних вимог, на переконання суду, підлягає примусовому виконанню у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію прав та на нерухоме майно та їх обтяжень» не за рахунок квартири АДРЕСА_1 , а відтак - відсутність заявлених позивачем заходів забезпечення позову не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких звернувся позивач.
Окрім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних на підтвердження того, що дана квартира за можливим рішенням суду у справі буде підлягати передачі позивачу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріали заяви не дають підстав вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, а накладення арешту на квартиру та заборона вчинення реєстраційних дії щодо вказаної квартири є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Альфа-Банк", акціонерного товариства "Укрсоцбанк", комунального підприємства "Реєстраційне бюро", державний реєстратор Геращенко Володимир Васильович про визнання дій неправомірними та скасування незаконного рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ М.А. РИБАК