Справа № 761/314/20
Провадження № 1-кс/761/940/2020
15 січня 2020 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 120 201 100 000 000 03 від 04.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.286 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 120 201 100 000 000 03 від 04.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.286 КК України, про арешт майна - трактора марки «ХТЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп (призначений для використання у сільському господарстві), без номерних знаків, залишивши їх на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Васильківський район, село Бориси, провулок Боженка, 24.
Клопотання мотивоване тим, що 03.01.2020, близько 18:30 год., у темну пору доби на неосвітленій горизонтальній прямій проїзній частині автодороги «с. Княжичі - с. Музичі», поза межами населеного пункту, а саме 800 метрів до перехрестя з прилеглою другорядною дорогою від села Новосілки Києво-Святошинського району Київської області, відбулося зіткнення передньою частиною автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , із задньою частиною причепа (призначеного для використання у сільському господарстві для перевезення навозу, який був завантажений навозом, без світлоповертаючих елементів та ліхтарів у задній частині причепа) в складі трактора «ХТЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 (у задній частині трактора по бокам наявні пошкоджені ліхтарі), під керуванням водія ОСОБА_6 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди, а водій вказаного автомобіля ОСОБА_5 з отриманими тілесними ушкодженнями у вигляді забої рук госпіталізований до лікарні.
3.01.2020 трактор марки «ХТЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також причеп, без номерних знаків, оглянуто та вилучено, після чого доставлений та поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Васильківський район, село Бориси, провулок Боженка, 24.
Майно, зазначене в клопотанні, визнане речовими доказами, у зв'язку з чим, з метою збереження речових доказів прокурор просить накласти арешт.
Прокурор в клопотанні зазначає, що автомобіль визнано речовими доказами, у зв'язку з чим просить накласти на нього арешт.
В судове засідання прокурор не з'явився та подав заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій зазначив, що клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Представник власника тимчасово вилученого майна - адвокат ОСОБА_3 заперечував проти клопотання, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 29.06.2006 ТОВ «Агрофірма Княжичі» є власником трактора з реєстраційним номером НОМЕР_1 марки МТЗ-82.1, а не власником ХТЗ, як зазначено у клопотанні, крім того, надані прокурором копії документів не завірені в установленому порядку, у зв'язку з чим є неналежними та недопустимими доказами, прокурором невірно зазначено адресу місця зберігання транспортного засобу, оскільки такого населеного пункту як село Бориси у Васильківському районі Київської області не існує.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшла висновку про таке.
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження, яке було вилучено в рамках кримінального провадження, яке внесене до № 120 201 100 000 000 03 від 04.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий судя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Разом з тим, згідно наданих в судовому засіданні відомостей встановлено, що прокурором невірно зазначено майно, на яке він просить накласти арешт, оскільки трактор з номерними знаками НОМЕР_1 , який був учасником дорожньо-транспортної пригоди за викладених в клопотанні обставин, оскільки, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 29.06.2006 ТОВ «Агрофірма Княжичі» є власником трактора з реєстраційним номером НОМЕР_1 марки МТЗ-82.1, у зв'язку з чим, прокурором не підтверджено, що вилучене під час огляду майно є засобами та предметами вчинення кримінального правопорушення та прокурор не скористався наданою йому можливістю уточнити клопотання про арешт майна в судовому засіданні, оскільки в засідання він не з'явився.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 120 201 100 000 000 03 від 04.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.286 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1