Справа № 761/360/20
Провадження № 1-кс/761/986/2020
13 січня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 120 191 001 000 124 47 від 20.12.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 120 191 001 000 124 47 від 20.12.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна, а саме: 37 комп'ютерних моніторів, 33 системних блоків, 30 ігрових пультів у вигляді клавіатур.
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження за номером №120 191 001 000 124 47 від 20.12.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Згідно змісту клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що на території Шевченківського району міста Києва, в порушення норм Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про протидію гральному бізнесу», діють ряд суб'єктів господарювання, що займаються гральним бізнесом.
24.12.2019, в період часу з 13:50 год. по 17:00 год. було проведено обшук в нежитловому приміщенні, розташованому на першому поверсі по АДРЕСА_1 , під час якого вилучено вищезазначене майно, на яке слідчий просить накласти арешт, яке визнане речовим доказом.
В судове засідання не з'явився слідчий, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, та не підтримав подане ним клопотання.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не викликався з огляду на відсутність відповідних даних про нього для його виклику.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження, яке було вилучено в рамках кримінального провадження, яке внесене до № 120 191 001 000 124 47 від 20.12.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Разом з тим, слідчим не підтверджено, що вилучене майно є речовими доказами, враховуючи відсутність в матеріалах клопотання відповідної постанови, тобто не підтверджено, що вилучене під час огляду майно є засобами та предметами вчинення кримінального правопорушення, а також не конкретизовано майно, на яке слідчий просить накласти арешт.
Клопотання не містить належного обґрунтування підстави та мети ініційованого заходу забезпечення та слідчий не скористався наданою йому можливістю обґрунтувати клопотання про арешт майна в судовому засіданні, оскільки в засідання слідчий не з'явився.
В даному клопотанні та в матеріалах, долучених до нього доводи щодо причетності зазначеного приміщення до кримінального правопорушення відсутні, а також відсутня постанова слідчого про визнання майна речовими доказами, не надана йому оцінка в розумінні статті 94 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Крім того, з даним клопотання звернувся слідчий, в той час, коли відповідно до положення частини 2 статті 64-2 КПК України, зі змісту якої слідує, що із клопотанням про арешт майна третьої особи має звертатися прокурор, чим порушено порядок звернення з таким клопотанням.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Крім того, слідчий за викликом в судове засідання не з'явився та можливістю усунути зазначені порушення не скористався.
Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 120 191 001 000 124 47 від 20.12.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1