ун. № 759/19850/19 пр. № 1-кп/759/429/20
28 січня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинувальним актом стосовно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мартинівка Червоноармійського району Житомирської області, українець, гр-н України, студент 1-го курсу КВПУБіА, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , не судимий,
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, українець, гр-н України, учень 9-б класу вечірньої (змінної) школи № 7, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 , не судимий,
які, кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
сторони провадження: прокурор ОСОБА_5 , неповнолітні обвинувачені: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно, законні представники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; інші учасники: потерпіла ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), представник служби у справах неповнолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ,
У період часу з 25 серпня 2019 року по 12 год. 50 хв. 26 серпня 2019 року неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходячись на законних підставах в квартирі АДРЕСА_3 та побачивши в меблевій шафі металевий сейф, який належить ОСОБА_12 , вирішили його таємно викрасти, вступивши у такій спосіб між собою в попередню змову на вчинення крадіжки. У подальшому, приблизно о 12 год 50 хв., діючи спільно з корисливих мотивів і з метою власного протиправного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, взяли з меблевої шафи вказаний металевий сейф та викинули його з вікна квартири. Після цього, у той же день, близько 13 год. 20 хв., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вийшовши на вулицю забрали із собою цей сейф, вартістю 1 200 грн., в якому знаходились документи: паспорти гр-ки України та для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_16 , копія її ідентифікаційного номера, паспорт гр-ки України на ім'я ОСОБА_17 (ай-ді картка) з додатком до нього, ветеринарний паспорт на собаку, ювелірні вироби із золота та срібла, загальною вартістю 22 439 грн., а також грошові кошти в сумі 85 євро, що у перерахунку становило 2 361 грн. 51 коп., а всього майна на загальну суму 26 000 грн. 51 коп. Заволодівши в такий спосіб чужим майном, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду.
Допитані обвинувачені ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , свою вину у висунутому звинуваченні визнали у повному обсязі, щиро покаялись і кожен окремо дали показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ними злочину, пояснивши, що дійсно, в період часу з 25 серпня 2019 року по 12 год. 50 хв. 26 серпня 2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_4 побачили в меблевій шафі металевий сейф, який належить ОСОБА_12 і який вирішили таємно викрасти. У подальшому, вважаючи, що за їх діями ніхто не спостерігає, приблизно о 12 год 50 хв. 26 серпня 2019 року перед тим, як залишити квартиру, взяли з меблевої шафи металевий сейф та викинули його з вікна. Після цього, близько 13 год. 20 хв., вони, вийшовши з приміщення будинку, викрали цей сейф, в якому знаходилось чуже майно, а саме: документи сім'ї ОСОБА_20 , ювелірні вироби із золота та срібла, а також грошові кошти в сумі 85 євро, вартість цього майна на загальну суму 26 000 грн. 51 коп. не оспорювали. Викраденим майном спільно розпорядилися на власний розсуд.
Враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, а також підстави та розмір цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 21 000 грн. 51 коп. (з урахуванням часткового відшкодування), судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин, а також підстав та розміру цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26 000 грн. 51 коп. із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 26 серпня 2019 року за попередньою змовою групою осіб вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а саме майна, належного потерпілій ОСОБА_12 ( ОСОБА_21 ) в розмірі 21 000 грн. 51 коп., а тому ці дії обвинувачених кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.
Заявлений цивільний позов потерпілої належить задовольнити у повному обсязі, округливши суму до 21 000 грн. (з урахуванням округлення та проведеного добровільного відшкодування), яку стягнути солідарно з законних представників неповнолітніх обвинувачених, які не мають самостійного доходу. Як вбачається зі свідоцтва про шлюб від 09 листопада 2019 року ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_22 .
Вирішуючи питання про можливість призначення неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_23 та ОСОБА_24 покарання, суд згідно з вимогами ст. ст. 65, 68 та 103 КК України, ст.ст. 485 та 487 КПК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, ступень здійснення злочинного наміру, дані про особи винних, які, кожен окремо, характеризуються в цілому позитивно, мають нормальний стан загального розвитку, навчаються задовільно, після вчинення злочину не допускали інших правопорушень, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, відтак відсутні сумніви в їх осудності, мають належні умови проживання, раніше до кримінальної чи адмінвідповідальності не притягувались. Обставинами, що пом'якшують їм обом покарання, суд визнає їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, їх вік, часткове відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують їм покарання, не встановлено.
Приймає суд і дані досудової доповіді стосовно кожного з неповнолітніх окремо, за якими ризик вчинення повторного правопорушення з боку їх обох низький, наявний належний виховний вплив на особу кожного з неповнолітніх виключає можливість вчинення з їх боку правопорушення. Ці дані у своїй сукупності вказують на необхідність проведення додаткової роботи, спрямованої на формування почуття відповідальності з боку неповнолітніх тощо.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також і те, що обвинувачені не мають самостійного доходу, власних коштів та майна, не працюють, стан їх здоров'я, вважаючи, що на момент постановлення вироку внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки неповнолітні не потребують реального застосування покарання, суд знаходить правові підстави для їх звільнення відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України від покарання за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру, які сприятимуть їх виправленню та вихованню, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових правопорушень. Вирішуючи питання про обсяг застосування до неповнолітніх СТАХОВСЬКОГО та ОСОБА_25 примусових заходів виховного характеру, суд крім наведеного вище враховує і те, що СТАХОВСЬКИЙ та БУЛІН мають належні умови життя та виховання у сім'ях та навчальних колективах, які здатні забезпечити позитивний виховний вплив на неповнолітніх та постійний контроль за їх поведінкою.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, 368, 373-376, ч. 3 ст. 497 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 та ОСОБА_26 , кожного окремо, визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
На підставі ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 105 КК України звільнити ОСОБА_26 від покарання і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення вимог до його поведінки строком на один рік, а саме заборонити йому: перебувати після 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин без нагляду матері або поза домівкою ( АДРЕСА_2 ); виїзд в іншу місцевість, без супроводу матері.
На підставі ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 105 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення вимог до його поведінки строком на один рік, а саме заборонити йому: перебувати після 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин без нагляду матері або поза домівкою ( АДРЕСА_1 ); виїзд в іншу місцевість, без супроводу матері.
Цивільний позов ОСОБА_27 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, задовольнити у повному обсязі. Стягнути солідарно з законних представників обвинувачених - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_27 на відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином 21 000 грн.
Речові докази після набрання вироком законної сили - передати належному володільцю.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ ОСОБА_28