Справа № 261/8461/15-ц
Категорія 56
30 серпня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретарів судового засідання Луценко К.І., Добривечір А.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - Медвідь О.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа: АТ «УкрСиббанк», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У листопаді 2015 року до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу звернулася ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ», яке під час розгляду справі в суді змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (надалі за текстом - відповідач), суми страхового відшкодування.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 14.08.2014 р. між нею та відповідачем було укладено договір страхування наземного транспорту, а саме, автомобіля Mitsubishi Lancer, держ.номер НОМЕР_1 .
10.11.2014р. сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом ДТП) із застрахованим автомобілем, внаслідок якої транспортний засіб було пошкоджено. Відповідача було повідомлено про настання страхового випадку.
12.11.2014р. відповідач запропонував позивачу прибути на СТО «ПП?«АЕЛІТА» для огляду страховим комісаром і встановлення розміру збитків для виплати страхового відшкодування. Представниками СТО «ПП «АЕЛІТА» 27.11.2014р. було складено акт огляду транспортного засобу та рахунок на оплату від 27.11.2014р. № 4287 на суму 108099,31 грн.
Відповідач відмовився сплачувати зазначену суму страхового відшкодування, вважаючи оцінку збитків, надану СТО «ПП «АЕЛІТА», завищеною, і запропонував сплатити 43187,81 гр. на підставі звіту № 50/11/14 від 19.01.2015р., наданого аварійним комісаром ФОП ОСОБА_3 . Фактично відповідачем було сплачено 40795,22 грн., оскільки ним було знижено розмір виплати на суму несплаченого позивачем чергового страхового платежу (2392,59 грн.).
Позивач вважає своє право на отримання повної суми страхового відшкодування порушеним та просила стягнути з відповідача залишок суми страхової виплати, додаткові витрати, які виникли в результаті настання страхового випадку, суми неустойки (пені), а також відшкодувати моральну шкоду.
Ухвалою від 27.11.2015 р. відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.
На підставі клопотання представника відповідача, керуючись ст. 116 ЦПК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення процесуальної ді), ухвалою від 25.02.2016 р. прийнято рішення про передачу справи за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва, за місцезнаходженням відповідача.
Ухвалою від 16.05.2016 р. справу прийнято до провадження суддею Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_8 та призначено до судового розгляду.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_8 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2018 р. призначено склад суду під головуванням судді Гребенюка В.В.
Ухвалою від 20.09.2018 р. справу прийнято до розгляду у загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Протягом всього строку розгляду справи позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги, які остаточно були сформульовані в розрахунку ціни позову від 11.03.2019 р. (з урахуванням клопотання від 30.08.2019 р.). Позивач просив стягнути з відповідача 165936,64 грн. (з урахуванням моральної шкоди), а саме: 67863,87 грн. страхового відшкодування (різницю між сплаченою сумою за відновлюваний ремонт пошкодженого автомобіля і сумою, яка фактично була відшкодована відповідачем); 2500 грн. додаткових витрат (вартість проведення експертного дослідження); 822,81 грн. додаткових витрат (витрати на пальне для транспортування пошкодженого автомобіля на СТО); 3 % річних в сумі 9029,95 грн.; інфляційних втрат в сумі 60720,01 грн.; моральної шкоди в сумі 25000 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення вказаних позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що під час встановлення розміру завданих збитків представниками СТО ПП «Аеліта» було включено ремонтні роботи, запасні частини, деталі та матеріали для відновлення всіх наявних пошкоджень, а не лише тих, які виникли внаслідок ДТП. Фактично відповідач визнав лише розмір збитків, які були встановлені на підставі звіту аварійного комісара ОСОБА_3 від 19.01.2015 р. № 50/11/14. Тому відповідач вважає вимогу щодо сплати всієї суми відновлювального ремонту автомобіля необґрунтованою.
Вимоги щодо сплати штрафних санкцій (неустойки, інфляційних втрат, 3?% річних) відповідач вважає необґрунтованими, оскільки договором передбачено, що у разі виникнення судового спору щодо розміру страхового відшкодування до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, інфляційні нарахування, штрафи, 3 % річних за неналежне виконання зобов'язань.
Вимоги щодо сплати додаткових витрат (в частині витрат на транспортування пошкодженого автомобіля на СТО) відповідач вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до умов договору страховик не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування витрати на паливні матеріали та непрямі збитки.
Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди відповідач вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують факт понесення моральної шкоди та обґрунтовують її розмір.
За підсумками судового засідання (протокол від 27.03.2019р.) підготовче судове засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 14.08.2014 р. між позивачем і відповідачем укладено договір страхування наземного транспорту № 3694806, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме, автомобіля Mitsubishi Lancer, держ.номер НОМЕР_1 , страхова сума складає 178885 грн. (т. 1, а.с. 6-11).
10.11.2014 р. забезпечений транспортний засіб пошкоджено у ДТП, яка відбулася в м. Одесі, що підтверджується копією довідки Відділу ДАІ м. Одеси (т.?1,?а.с. 13), вказана обставина відповідачем не оспорюється.
27.11.2014 р. пошкоджений автомобіль оглянуто представниками СТО ПП «Аеліта», що відображено в актах огляду транспортного засобу (т. 1, а.с. 19-20).
Фактична вартість відновлювального ремонту та понесених позивачем витрат склала 108659,09 грн., що підтверджується копіями таких документів (т.?2, а.с. 180-184): актом виконаних робіт (послуг) № ТТ-000297 від 20.12.2015 р.; видатковою накладною № ТТ-000487 від 20.12.2015 р.; нарядом-замовленням №?ТТ-000251 від 03.08.2015 р.; рахунком на оплату №?ТТ-000251 від 03.08.2015 р.; квитанцією до прибуткового касового ордера № 152 від 03.08.2015 року.
Відповідачем частково було відшкодовано суму витрат, що підтверджується копією платіжного доручення на видачу готівки від 02.03.2015р. у розмірі 40795,22 грн. (т. 1, а.с. 34).
Ухвалюючи рішення щодо визначення суми страхової виплати, що підлягає відшкодуванню, суд виходить з наступного.
Позиція відповідача щодо неузгодженої суми відшкодування ґрунтується на висновку аварійного комісара ОСОБА_3 від 03.02.2015 р. та Звіті про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю колісного транспортного засобу від 19.01.2015 р. № 50/11/14, відповідно до якого сума відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 43187,81 грн. (т. 2, а.с. 36-49).
Відповідно до вказаного висновку окремі пошкодження автомобіля не були утворені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і не повинні враховуватися під час визначення розміру збитків. Тому, сума виплаченої позивачу компенсації (з урахуванням несплаченого страхового платежу) становить 40795,22 грн. і на думку відповідача є достатньою.
Проте, позивачем надано висновок експертного товарознавчого дослідження № Д39/01/15 від 29.01.2015 р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, держ.номер НОМЕР_1 , складає 113707,13 грн. (т. 1, а.с. 36-47). Висновок складено судовим експертом-товарознавцем ОСОБА_5 , який має кваліфікацію судового експерта-товарознавця з правом проведення автотоварознавчих експертиз (свідоцтво № 260, видане Міністерством юстиції України від 30.05.2000 р., дійсне до 25.05.2015 р.). Визначення вартості відновлювального ремонту здійснювалося шляхом візуального огляду, проведеного експертом 26.01.2015 р. на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092.
Додатково, судовий експерт ОСОБА_5 надав письмове роз'яснення, відповідно до якого ним під час огляду транспортного засобу було включено до протоколу огляду лише пошкодження, пов'язані з ДТП, яка відбулася 10.11.2014 р., а до калькуляції розрахунку вартості відновлювального ремонту було включено роботи, матеріали та складові, які потрібні для відновлення пошкодженого при ДТП транспортного засобу згідно з виявленими пошкодженнями, які зафіксовані у протоколі огляду від 26.01.2015 р. (т. 2, а.с. 163).
Відповідно до п. 8.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
28.05.2019 р. під час судового розгляду представником відповідача було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказу, а саме висновку судового експерта №?147/19 від 18.04.2019р. судової автотоварознавчої експертизи.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Беручи до уваги вказане, враховуючи відсутність належного обґрунтування пропущення встановленого строку подання доказів, керуючись принципом змагальності сторін, судом не прийнято до розгляду висновок судового експерта № 147/19 від 18.04.2019 р. судової автотоварознавчої експертизи.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, надані на підтвердження позицій позивача і відповідача на предмет їх належності, допустимості і достовірності, а також взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визначення розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті у зв'язку з настанням страхового випадку.
Відповідачем належним чином не спростовано висновок експертного товарознавчого дослідження № Д39/01/15 від 29.01.2015 р., а також, не надано інших належних, допустимих і достовірних доказів, які переконливо доводять факт включення у калькуляцію відновлювального ремонту пошкоджень застрахованого автомобіля, не пов'язаних із страховим випадком, що стався 10.11.2014 р.
Щодо позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат, понесених позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з копією квитанції від 28.01.2015 р. позивачем сплачено 2500 грн. експерту Чивчишу О.П. (т. 1, а.с. 30).
Суд доходить висновку, що вказані витрати, понесені позивачем, пов'язані з доведенням останньою обставин порушеного права, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Також, позивачем надано копію товарного чеку від 25.03.2015р. на суму 822,81 грн. на придбання 41,98 л пального (т. 1, а.с. 35).
Суд бере до уваги пункт 21.4 договору, укладеного між позивачем і відповідачем, відповідно до якого страховик не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування витрати на паливні матеріали, непрямі збитки, викликані страховим випадком.
Також, на думку суду, позивач належним чином не довів пов'язаність цих додаткових витрат (для транспортування пошкодженого автомобіля на СТО) та їх розміру з предметом позову, а тому, вказана сума додаткових витрат не підлягає стягненню з відповідача.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат та 3?відсотків річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 23.3 договору, укладеного між позивачем і відповідачем, сторони домовилися, що в разі виникнення між ними судового спору щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та/або визнання події страховим випадком та/або щодо розміру страхового відшкодування на період до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, передбачені діючим законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3 % річних та інші) за неналежне виконання зобов'язання.
У ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Беручи до уваги вказані норми цивільного законодавства та умови укладеного договору, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте позивачем не зазначено, якими конкретними діями чи бездіяльністю позивачеві заподіяно саме моральну шкоду, з яких міркувань вона виходила, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 Цивільного кодексу України, виходячи із принципу диспозитивності, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Беручи до уваги вказане, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову - в частині стягнення з відповідача різниці між сумою відновлювального ремонту (108659,09 грн.) та сплаченої відповідачем суми відшкодування (40795,22?грн.), тобто, 67863,87 грн., а також, понесених позивачем додаткових витрат в сумі 2500 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Преамбула Закону України «Про захист прав споживачів», встановлює, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. А відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
На підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12?квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-126цс14 від 11.03.2015р.
Керуючись ст. ст. 5, 13, 81, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа: АТ «УкрСиббанк», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково;
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (місцезнаходження за адресою: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) суму матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 67 863 (шістдесят сім тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 87 копійок, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень додаткових витрат;
В іншій частині в задоволення вимог - відмовити;
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (місцезнаходження за адресою: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912);
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (місцезнаходження за адресою: 61500, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750);
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Гребенюк