Справа № 675/159/20
Провадження № 2-а/675/29/2020
(про залишення без руху)
"29" січня 2020 р. м. Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Пашкевич Р. В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано КАС України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до вимог ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Дане твердження відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 25.10.2018 у справі №813/3950/17.
Крім того, питання дотримання строків звернення до суду неодноразово було предметом розгляду Європейським судом з прав людини. Зокрема, у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Так, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», які полягали у винесені рішення про відмову переведення його з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки, згідно ст. 151-1 ч. 4 КВК України, як такому що своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення, яке мало місце 30.09.2016.
В клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення комісії ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 30.09.2016 зазначає, що ознайомившись цього ж дня з оспорюваним рішенням у ньому відсутні посилання щодо його оскарження. Однак у листопаді 2019 року ознайомившись із особовою справою, він знову побачив витяг рішення від 30.09.2016 та зрозумів, що має право на його оскарження, тому просить поновити йому строк на оскарження вказаного рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України визначено коли починається перебіг шестимісячного строку, тобто це день коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав або з підставою її виникнення не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав, а також дізналась про підстави прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, саме лише посилання ОСОБА_1 на те, що йому у листопаді 2019 року стало відомо, що він має право оскаржити рішення комісії від 30.09.2016, без надання відповідних доказів, які підтверджують цей факт, та без зазначення ним обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість дізнатись про факти такого порушення раніше, не свідчить про пропуск позивачем строків звернення до суду з поважних причин. При цьому, ОСОБА_1 ознайомившись із вказаним рішенням комісії, про що свідчить його підпис, повинен був в той час усвідомлювати про наявність факту порушення його прав і можливість їх захисту в судовому порядку.
Зважаючи на вищевикладене, суддя вважає зазначені позивачем в заяві підстави для поновлення строку на звернення до суду неповажними.
Як вбачається з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру, вона має сплати суму судового збору, що дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102гривень.
Тобто розмір судового збору, що має бути сплачений за позовну заяву немайнового характеру, становить 2102х0,4=840,80 гривень.
Згідно із вимогами п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
В той же час, ОСОБА_1 у своїй заяві не ставить питання про звільнення його від сплати судового збору, не надав суду довідки про стан його особового рахунку, якою було б підтверджено відсутність коштів на його особовому рахунку, достатніх для його сплати.
За таких обставин, відповідно до правил наведеної норми процесуального закону позовна заява підлягає залишенню без руху з установленням ОСОБА_1 строку для зазначення інших підстав для поновлення строку на звернення до суду із наданням відповідних доказів та сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду із позовом до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на звернення до суду із вказаним позовом.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, у встановлений строк, вона буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. В. Пашкевич