27.01.2020 Справа №607/27291/19
номер провадження 1-кп/607/114/2020
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника-адвоката ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м.Тернополі кримінальне провадження №12019210010002528 від 28 серпня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ст.395 Кримінального кодексу України,-
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження №12019210010002528 від 28 серпня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ст.395 Кримінального кодексу України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, що визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечив.
Захисник ОСОБА_5 поклався на думку суду при вирішенні питання про продовження відносно його підзахисного ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Так, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.08.2019 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався на підставі ухвал Тернопільського міськрайонного суду до 28 листопада 2019 року 23год.59 хв. та до 27 січня 2020 року 23 год.59 хв.
Згідно із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.1, ч.2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів .
Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу, окрім наявної обґрунтованої підозри, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні є те, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.395 КК України, одне з яких за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину проти власності, зокрема, позбавлення волі на строк від семи до десяти років, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності; перебуваючи на волі ОСОБА_4 , може вчинити дії з метою залякування потерпілої по кримінальному провадженню, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.
Ризиком того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що обвинувачений на даний час ніде не працює та не навчається, немає джерела доходу, що може спонукати його до вчинення корисливих злочинів, з метою отримання коштів для виїзду з місця проживання та переховування від органу досудового розслідування та суду.
Також, судом враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_4 , а саме те, що він ніде не працює, хоча є особою працездатного віку, є неодруженим, утриманців не має, стан його здоров'я та міцність соціальних зв'язків останнього, а також те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі злочинів проти власності, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, переконливості наявних ризиків, та особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд дійшов висновку, що обставини, які встановленні судом, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на строк, що не перевищує 60 днів, а у задоволенні клопотання сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на домашній арешт - відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Тернополя, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ) у вигляді тримання під вартою до 60 днів, а саме до 23 годин 59 хвилин 27 березня 2020 року .
Відкласти судовий розгляд кримінального провадження №12019210010002528 від 28 серпня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ст.395 КК України, та призначити судове засідання на 18 лютого 2020 року о 11 годин 00 хвилин, про що повідомити учасників.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити Начальнику СІЗО № 26 м. Чорткова, для відому.
Головуючий суддяОСОБА_1