ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 січня 2020 року м. Київ № 640/15683/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А, розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ-Україна»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-
рішень №0023551404 та № 0023541404 від 11 травня 2019 року,
за участю представників сторін:
пр-к позивача: Добродуб Олексій Якович;
пр-к відповідача: Піщук Максим Володимирович, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТ-Україна" (02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 32-а, оф 316) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0023551404 та № 0023541404 від 11 травня 2019 року, винесені Головним управління ДФС у м. Києві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем були допущені процесуальні порушення, які є самостійними підставами для скасування податкових-повідомлень-рішень. Крім того, позивач вважає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивній думці ревізора і не підтверджені належними доказами.
Відповідач не погодився із такими доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на те, що контролюючим органом в процесі перевірки були встановлені обставини, які свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасника правовідносин, фактичну неможливість виконання задекларованих робіт, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування, та, як наслідок, зменшення суми податків, що належать сплаті.
Ухвалою суду від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні 23 січня 2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як свідчать обставини справи, контролюючим органом, на підставі направлення від 27.03.2019 №521/26-15-14-04-04, виданого ГУ ДФС у м. Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АПТ-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «ВАЙС БУД ПРОМ» за жовтень 2017 року, за результатами якої складено Акт від 05.04.2019 №352/26-15-14-04-04/38036913.
Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п.198.1 , п 198.3 , п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 50 008 грн та занижено податок на додану вартість на 483 299 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 №0023541404 про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 50 008 грн та №0023551404 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 483 299 грн за основним платежем і 241 649,5 грн - штрафні санкції.
Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДФС України, за результатами розгляду якої рішенням від 22.07.2019 №34574/6/99-99-11-04-02-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Позивач зазначає, що проведення перевірки відповідно до п. 78.1.12 п. 78.1ст. 78 Податкового Кодексу України контролюючим органом вищого рівня може здійснюватися в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня щодо перевірки документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акту перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто на підставі п. 78.1.12 Податкового Кодексу України перевірка може бути проведена виключно на підставі наказу органу ДФС вищого рівня, якого до відома позивача під час проведення перевірки не доведено. Тому, на думку позивача, відповідачем були вчинені процесуальні порушення при проведенні перевірки, що є самостійними підставами для визнання незаконними винесені податкові повідомлення-рішення.
Суд не погоджується із доводами позивача про те, що зазначені обставини є процесуальними порушеннями з боку відповідача та вважає за потрібне зазначити наступне.
Дійсно, в акті перевірки вказано, що перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 27.03.2019 року. Проте, цей наказ був винесений на виконання наказу органу вищого рівня, а саме наказу ДФС України від 12.02.2019 року № 93, відповідно до якого начальнику ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л. наказано забезпечити проведення перевірки ТОВ «АПТ Україна».
В зв'язку із цим, суд не вважає в діях контролюючого органу порушень процесуальних вимог щодо підстави проведення перевірки.
Стосовно твердження позивача про несвоєчасне повідомлення про проведення перевірки, то суд зазначає, що вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Так, в направленні на перевірку від 27.03.2019 року №521/26-15-14-04-04 зазначається, що ОСОБА_1 - директору ТОВ «АПТ Україна» пред'явлене службове посвідчення та направлення на перевірку, а також вручено копію наказу від 27.03.2019 №3712 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27 березня 2019 об 11:20 хв. Дані факти підтверджуються наявністю підпису ОСОБА_1 в направленні на перевірку.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.
Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.
Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.
Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.
Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.
У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 в справі № К/800/1217/13).
Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «ВАЙС БУД ПРОМ».
Так, між ТОВ «АПТ-Україна» і ТОВ «ВАЙС БУД ПРОМ» були укладені договори субпідряду від 07.08.2017 №124/08/2017 та від 10.08.2017 №125/08/2017.
До перевірки TOB «АПТ-Україна» надано довідку від 16.10.2017 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017 року на загальну суму 2 000 000 грн., у т.ч. ПДВ 333 333,33 грн. (за формою КБ-3), відповідно до якої: замовник - TOB «АПТ-Україна», підрядник - TOB «ВАЙС БУД ПРОМ», договір 125/08/2017 від 10.08,2017, найменування будівництва та його адреса - комплекс монтажних пусконалагоджувальних робіт з влаштування обладнання системи озвучування візуалізації інформації (СОВІ), комплексної системи безпеки (КСБ), системи фасадного освітлення (ФО), системи зв'язку (СЗ), системи внутрішнього електропостачання за адресою: вул. Професора Підвисоцького (територія військового містечка № 2) в Печерському районі м. Києва.
Крім того, у даній довідці зазначено , що загальна вартість виконаних будівельних робіт по об'єкту будівництва з ПДВ з початку будівництва по звітний місяць включно ставить 2 000,00 тис. грн., з початку року по звітний місяць включно 2000,00 тис. грн., у тому числі за звітний місяць - 2000,00 тис. грн.
Отже, дані роботи виконувались лише у жовтні 2017 року: з 01.10.2017 по 16.10.2017.
Для підтвердження факту реальності проведених господарських операцій між позивачем і ТОВ «ВАЙС БУД ПРОМ», контролюючим органом директору позивача ОСОБА_1 було вручено запит від 28.03.2019 року та від 01.04.2019 року щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин із ТОВ «ВАЙС БУД ПРОМ». У відповідь на запити позивач частково надав документи, які на його думку, підтверджують реальність здійснених операцій.
Проте, до перевірки позивачем не були надані наступні документи: проектна та кошторисна документація, дозвільні документи (ліцензії, патенти, дозволи на здійснення фінансово-господарської діяльності), документи, що засвідчують право власності на об'єкти будівництва (де виконувались роботи), довідки про вартість виконаних робіт примірник форм КБ-2в, КБ-З, дозвільні документи на виконання будівельних робіт, заявки на виконання робіт (надання послуг), виписки банку, платіжні доручення, що підтверджують факт оплати отриманих послуг, оборотно-сальдові відомості на початок та кінець перевіряємого періоду «в згорнутому вигляді», а саме: 311, 28, 10, 201, 23, 26, інші документи, які не ввійшли до значеного переліку, але безпосередньо пов'язані із здійсненням операції з TOB «ВАЙС БУД ПРОМ».
Крім того, не надано інформації щодо витрачених людино-годин на виконання даних робіт та інформації щодо того, чиї ресурси - матеріальні ресурси, транспортні засоби, будівельні машини та робоча сила були використані під час виконання робіт.
В зв'язку із ненаданням зазначених документів, відповідачем були складені акти від 29.03.2019 №448/26-15-14-04-04, від 01.04.2019 №453/26-15-14-04-04, від 02.04.2019 №462/26-15-14-04-04.
Відповідно до п. 44.6. ст. 44 Кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Не надано документів, які підтверджують факт оплати за виконані роботи (виписки банку, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості) і до суду під час розгляду справи, а тому суд вважає, що позивачем не доведено в цій частині реальності переміщення грошових активів між контрагентом та позивачем.
Суд звертає увагу, що більшість наданих до матеріалів справи документів стосується можливості здійснення монтажних, пусконалагоджуваних робіт саме ТОВ «АПТ-Україна», а саме: дозвільної документації, штатного розпису з відповідною кількістю власних робітників, договорів будівельного підряду із замовниками будівництва та інше. Проте, контролюючим органом під сумнів ставиться можливість виконання субпідрядних робіт у тому об'ємі та тими засобами, які були в наявності у TOB «ВАЙС БУД ПРОМ». Стосовно вказаного підприємства позивачем не спростовані висновки контролюючого органу, наведені в Акті перевірки.
В ході відпрацювання TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» (код 41273105) відповідачем було направлено запит від 12.10.2018 № 81331/10/26-15-14-04-04-12 про надання інформації та їх документального підтвердження для проведення зустрічної звірки, який повернувся 02.11.2018 з відміткою «не знайдено».
До ОУ ГУ ДФС у м. Києві було направлено службову записку № 7744/26-15-14-04-04- 13 від 30.11.2018 щодо встановлення місцезнаходження TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» (код 41273105) та розшуку його посадових осіб та запит Ш 7743/26-15-14-04-13 від 30.11.2018 про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою.
Від ОУ ГУ ДФС у м. Києві отримана відповідь від 07.02.2019 999/26-15-21-18 щодо відпрацювання підприємств, а саме TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» (код 41273105) та повідомлено, що місцезнаходження суб'єкта господарювання не встановлено.
Суд критично ставиться до тверджень позивача про реальність виконання зазначених господарських операцій із ТОВ «ВАЙС БУД ПРОМ», приймаючи до уваги і наступні обставини.
Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за жовтень 2017 року у TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» встановлено, що штатна чисельність працюючих складає 1 особу.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» за жовтень 2017 року зареєстровано 94 податкові накладні щодо реалізації різноманітних послуг (роботи по відновленню контролера вентиляційної машини тераси, обслуговування автоматичної системи моніторингу та управління у вересні та жовтні 2017р., розробка розділів робочої документації структурованої кабельної системи (СКС), електротехнічні рішення (ЕТР) об'єкту:" нежитлова будівля (літера «XV (цифра)») по вул. Сім'ї Хохлових, 8 в Шевченківському районі м. Києва приміщення підвалу1,2 та 3 поверхи.", згідно договору підряду № 21- 05/2017-ПР від 22.05.17 року, комплекс робіт з монтажу та пусконалагодження структурованої кабельної системи (СКС), систем внутрішнього освітлення та силового електрообладнання (ЕТР) 2 та 3 поверхів об'єкту: "приміщення підвалу, 1,2,3 поверхи нежитлової будівлі (літера «XV (цифра)») по вул. Сім'ї Хохлових, 8 в Шевченківському районі м. Києва", згідно договору субпідряду № 24-05/2017-БМР від 23.05.17 року, поточний ремонт, а саме: "Комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт по комплексній системі безпеки (КСБ), системам зв'язку (СЗ) та силовому електрообладнанню (ЕМ) на об'єкті: частина нежитлової будівлі корпусу № З, II поверх, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8." згідно договору субпідряду Ш 10-04/2017-БРМ від 21.04.17 р., комплекс електромонтажних робіт об'єкту:" нежитлове приміщення (група приміщень № 1, 2, 3) в літері 20 Є по вул .Сім'ї Хохлових, 8 в Шевченківському районі м. Києва", згідно договору підряду № 80-07/2017-БМР від 25.07.2017 року, монтажні роботи: завершальна стадія електромонтажних робіт для освітлення фасаду на об'єкті" «Житловий будинок з комплексом об'єктів громадського обслуговування та критими автостоянками на бул. JI Українки, 7-9 (П черга) з включенням до складу проекту житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Первомайського, 8 у Печерському районі м. Києва» (3 та 4 пускові комплекси)", проведення ремонтно-відновлювальних та налагоджувальних робіт на системах диспетчеризації та автоматизації вентиляційних машин В6.03, В4.5, В5.3, В6.14, B6.ll, 3.7., тощо) контрагентам-покупцям по всій території України.
Суд зауважує, що виконання зазначених вище робіт передбачає значно більшого обсягу трудовитрат та особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (робітників відповідної кваліфікації, спеціалістів, тощо), ніж є в штаті TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» в особі однієї особи-директора.
При цьому, як встановлено під час перевірки, TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» не здійснювало залучення трудових ресурсів у третіх осіб.
До того, ж встановлена відсутність у TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» основних засобів для здійснення господарських операцій.
Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних, сторонні послуги з експлуатації основних засобів не придбавалися.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем була встановлена неможливість виконання TOB «ВАЙС БУД ПРОМ» оформлених господарських операцій, без наявності необхідних ресурсів (основних засобів, кваліфікованого персоналу, тощо).
В зв'язку із наведеним, суд ставить під сумнів письмові докази у вигляді листів за вих №11 від 14.08.2017, вих № 29 від 21.08.2017 із поіменним узгодженням осіб, які працювали на об'єктах будівництва від ТОВ «ВАЙС БУД ПРОМ», оскільки наявність таких осіб на підприємстві спростована висновками акту перевірки.
Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за свого контрагента не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірним постачальником.
За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.
І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.
Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України, обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018.
Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між ТОВ «АПТ-Україна» та ТОВ «ВАЙС БУД ПРОМ», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 року № 0023551404, № 0023541404 є правомірними та скасуванню не підлягають.
В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ-Україна» (02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 32-а, оф 316) відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено і підписано 29.01.2020 року
Суддя Н.Г. Вєкуа