ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 січня 2020 року м. Київ № 640/19556/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати дії Генеральної прокуратури України з нарахування ОСОБА_1 у період з 05 січня 2016 року по 01 листопада 2018 року грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» протиправними;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України здійснити перерахунок належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05 січня 2016 року до 01 листопада 2018 року з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказів Міністра оборони України від 11 червня 2006 року №260 та від 07 червня 2018 року №260;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України виплатити різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням за період з 05 січня 2016 року до 01 листопада 2018 року;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України здійснювати у подальшому нарахування і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до визначених законодавчими та іншими нормативними актами порядку і розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько - слідчих посадах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 21 липня 2015 року він проходить військову службу на посаді прокурора відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в судах та при виконанні судових рішень Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, має військове звання полковник юстиції та вислугу понад 25 років.
Так, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» відповідач припинив застосування при обрахуванні грошового забезпечення військовим прокурорам в тому числі і позивачу постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2017 року №1294 та наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, а саме: щомісячна надбавка за вислугу років розраховується відповідачем виходячи лише із посадового окладу як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», а не виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2017 року №1294 (втратила чинність з 01 березня 2018 року) та наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.
В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набула чинності з 01 березня 2018 року), якою визначено нові розміри окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Проте, в порушення пункту 4.1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, яким визначено складові грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, відповідач з 01 березня 2018 року продовжує нараховувати грошове забезпечення позивачу відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», а не постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.
Вказані порушення, на думку позивача, суттєво зменшують суму його грошового забезпечення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем надано суду відзив, в якому зазначено, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного конкурсу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 26, яким, серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного бюджету. З огляду на викладене, відповідачем надбавка за вислугу років позивача розраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 21 липня 2015 року №270вк ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в судах та при виконанні судових рішень Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, військове звання «полковник юстиції».
Відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 14 листопада 2018 року №18-668зп ОСОБА_1 надбавка за вислугу років виплачується у наступних розмірах: до 05 січня 2016 року - 40% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 та наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260; з 05 січня 2016 року - 40% посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №384).
Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.
Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.
Отже, названою нормою Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ встановлено відмінності правового статусу прокурорів військової прокуратури, які проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, та інших прокурорів.
Відповідно до частини 2-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (пункт 4-1).
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено розмір надбавки за вислугу років від 5 до 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.
В подальшому, 01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16, а саме: встановлено розмір надбавки від 25 до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.
Натомість відповідно до частини 1 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного конкурсу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 26, яким, серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного бюджету
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури» затверджено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, яким визначено механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 дія цього Порядку поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, інших працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників), а також на слідчих органів прокуратури - до початку діяльності Державного бюро розслідувань.
Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 (в редакції від 12 липня 2017 року), надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Частинами 7, 8 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.
З системного аналізу викладеного вбачається, що військовослужбовцям незалежно від місця проходження служби визначено розмір надбавки за вислугу років у відповідному відсотковому співвідношенні від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, натомість прокурорам військової прокуратури, які також проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідачем визначено розмір надбавки за вислугу років у відповідному відсотковому співвідношенні виключно від посадового окладу.
Враховуючи, що частиною 4 статті 27 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ встановлено відмінності правового статусу прокурорів військової прокуратури, які проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, від інших прокурорів, які не є військовослужбовцями, отже при виплаті та нарахуванні грошового забезпечення прокурорам військової прокуратури та, зокрема, позивачу піддягають застосуванню норми постанов Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якими врегульовано питання нарахування грошового забезпечення саме військовослужбовцям, оскільки зазначені нормативно-правові акти є спеціальними по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090, якою визначено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури.
Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3, 4 статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1153 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 та визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (підпункт 2 пункту 1). Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 27 листопада 2018 року, крім підпункту 2 пункту 1, який застосовується з 1 березня 2018 року.
Отже, Кабінетом Міністрів України постановою від 27 грудня 2018 року №1153 також розмежовано порядок нарахування надбавки за вислугу років військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури та іншим прокурорам.
Враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1153 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» визначено, що з 01 березня 2018 року військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, відтак позов в частині зобов'язання Генеральну прокуратуру України здійснювати у подальшому нарахування і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до визначених законодавчими та іншими нормативними актами порядку і розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько - слідчих посадах задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні докази, якими підтверджується протиправність нарахування та виплати надбавки за вислугу років у період з 05 січня 2016 року по 01 листопада 2018 року без урахування приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказів Міністра оборони України від 11 червня 2006 року №260 та від 07 червня 2018 року №260, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість такого нарахування надбавки за вислугу років з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України з нарахування ОСОБА_1 у період з 05 січня 2016 року по 01 листопада 2018 року грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури».
3. Зобов'язати Генеральну прокуратуру України здійснити перерахунок належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05 січня 2016 року по 01 листопада 2018 року з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказів Міністра оборони України від 11 червня 2006 року №260 та від 07 червня 2018 року №260 та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1153 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури».
4. Зобов'язати Генеральну прокуратуру України виплатити різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням за період з 05 січня 2016 року до 01 листопада 2018 року.
5. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко