ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 січня 2020 року м. Київ № 640/19160/19
Окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балась Т.П., при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явились,
представника відповідача: Пілецький Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі - позивач або ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 006896410 від 26.09.2019 на суму 10 348,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем визнається наявність складу податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженої суми грошових зобов'язань. Проте нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 28.08.2019 № 7585/26-15-12-12-12/01422826 помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесене відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки податкове повідомлення - рішення № 006896410 від 26.09.2019 на суму 10 348,86 грн. таким, що підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення № 006896410 від 26.09.2019 є обґрунтованим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/19160/19 та призначено судове засідання у справі.
Позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника, підтримано позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити (а.с. 75).
Відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
У судовому засіданні 22.01.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.01.2020.
Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (ідентифікаційний код: 01422826, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26) з 17.05.1994 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
28 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) по податку на прибуток.
Результати перевірки оформлені актом від 28.08.2019 № 7585/26-15-12-12-12/01422826 (а.с. 11-12).
Перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання з податку на прибуток по податковим деклараціям платника з податку на прибуток за I-III квартали 2015 року, І-ІV квартали 2015 року, І-ІV квартали 2016 року, І-ІV квартали 2017 року.
Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем порушено термін сплати податкового зобов'язання згідно з:
- податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9227689224 J01001 від 06.11.2015 з граничним терміном сплати 20.11.2015, фактично сплачено 05.03.2019, кількість днів затримки - 1202 дні;
- податковою декларацією з податку на прибуток підприємств (базовий звітний період рік) № 9276099302 J01081 від 25.02.2016 з граничним терміном сплати 11.03.2016, фактично сплачено 05.03.2019, кількість днів затримки - 1090 дні;
- податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9209862771 J01001 від 07.11.2016 з граничним терміном сплати 20.11.2016, фактично сплачено 05.03.2019, кількість днів затримки - 836 днів;
- податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9209862771 J01001 від 07.11.2016 з граничним терміном сплати 31.12.2016, фактично сплачено 05.03.2019, кількість днів затримки - 795 днів;
- податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9299545202 J01081 від 01.03.2018 з граничним терміном сплати 12.03.2018, фактично сплачено 08.08.2019, кількість днів затримки - 515 днів.
На підставі акта перевірки та відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 № 006896410, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати податку на прибуток у розмірі 20% на суму 10 348,86 грн. (а.с.9).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Положеннями пункту 76.1 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
При цьому, в розрізі пункту 76.3 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.39 пунктом 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток шляхом подання податкових декларацій за I-III квартали 2015 року, І-ІV квартали 2015 року, І-ІV квартали 2016 року, І-ІV квартали 2017 року. Податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, погашений позивачем у період з 05.03.2019 по 08.08.2019.
Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт порушення граничних строків сплати податку на прибуток, проте зазначається, що штраф у розмірі 10 348,86 грн., був нарахований контролюючим органом поза межами строків встановлених ПК України - 1095 днів.
Судом встановлено, що відповідач обрахував штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток згідно з податковими деклараціями, поданими ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» за I-III квартали 2015 року, І-ІV квартали 2015 року, І-ІV квартали 2016 року, І-ІV квартали 2017 року та пов'язав його із граничним строком сплати зобов'язання, яке платник податків самостійно визначив у поданих ним податкових деклараціях.
Суд вважає за необхідне вказати, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених Податковим кодексом України.
Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) врегульовано статтею 114 ПК України, відповідно до якої граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Аналіз зазначеного дає суду підстави стверджувати, що термін застосування до платників податків штрафних санкцій такий самий, як термін позовної давності згідно зі статтею 102 ПК України. Тобто, контролюючий орган може нарахувати суму грошових зобов'язань не пізніше закінчення дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (уточнюючого розрахунку до неї) та /або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Після закінчення зазначеного вище строку давності донараховане грошове зобов'язання стає безнадійним податковим боргом і списується з платника податків самим податковим органом. Строк примусового стягнення з платника податків податкового боргу становить 1095 днів з дня його виникнення.
Суд наголошує, що сплата грошового зобов'язання із затримкою є підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, однак при цьому такі штрафні санкції можуть бути застосовані в межах строку 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 у справі №820/3544/17, від 05.06.2018 у справі № 824/760/17 та від 28.11.2018 у справі № 808/2282/17.
З огляду на наведене, суд вважає, що відлік 1095-денного строку давності щодо нарахування ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за I-III квартали 2015 року, І-ІV квартали 2015 року, І-ІV квартали 2016 року, І-ІV квартали 2017 року має бути пов'язаний саме з останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за I-III квартали 2015 року, І-ІV квартали 2015 року, І-ІV квартали 2016 року, І-ІV квартали 2017 року.
Відповідно до підпунктів 49.18.2, 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 ПК України, граничним строком подання податкової декларації з податку на прибуток за I-III квартали 2015 року є 10.11.2015, І-ІV квартали 2015 року є 01.03.2016, за I-III квартали 2016 року є 10.11.2016, за І-ІV квартали 2017 року є 01.03.2018.
Отже, відповідач після 01.03.2019 року не мав права проводити перевірку та визначати ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» суму грошових зобов'язань (штрафи) за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток за I-III квартали 2015 року, І-ІV квартали 2015 року.
За таких обставин, визначення відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №006896410 від 26.09.2019 грошового зобов'язання за несвоєчасну сплату позивачем податку на прибуток за I-III квартали 2015 року, І-ІV квартали 2015 року у розмірі 40 932,40 суперечить наведеним приписам ПК України, а отже є протиправним.
Загальний розмір несвоєчасно сплаченого позивачем податку на прибуток складає 51744,30 грн. Відповідно, протиправно визначена відповідачем в податковому повідомленні-рішенні № 006896410 від 26.09.2019 сума штрафу дорівнює 8 186,48 грн. (40 932,40 грн. х 20%).
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 006896410 від 26.09.2019 в частині нарахування штрафу за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 8 186,48 грн. підлягає скасуванню.
Стосовно інших сум штрафу, визначених у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, представником відповідача доведено правомірність нарахування таких сум, а тому, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від № 006896410 від 26.09.2019.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем було заявлено майнову вимогу в розмірі 10 348,86 грн., судовий збір за звернення з якою становить 1921,00 грн. (10 348,86 грн. х 1,5%=155,23 грн., що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.10.2019 № 169 (а.с. 4).
За наслідками розгляду адміністративної справи майнові вимоги позивача в частині 8186,48 грн. судом задоволені, що складає 79,10% від суми позовних вимог.
Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог сума судового збору, яка відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Головного управління ДПС у м. Києві, становить 1519,51 грн. (1921,00 х 79,10%).
Керуючись вимогами статей 2, 5-11, 72 - 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 006896410 від 26.09.2019 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 8 186,48 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 01422826) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1519,51 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять гривень п'ятдесят одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано в повному обсязі - 28.01.2020.
Суддя Т.П. Балась