1/796
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
28 січня 2020 року м. Київ № 640/492/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи
ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), адреса: АДРЕСА_2 , в якій позивач просить
- скасувати наказ Командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України від 17 листопада 2019 року №95 (параграф 3) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за пунктом «В» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі);
- зобов'язати Командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України повторно розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пунктів 233-243 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги до Командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, проте, відповідачем у позовній заяві визначено військову частину НОМЕР_1 .
Тобто, позивачу необхідно конкретизувати коло відповідачів, які, на його думку, мають відповідати за позовом, або конкретизувати заявлені позовні вимоги в частині, до кого саме вони пред'явлені.
Також, відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний місячний строк для звернення до суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, до позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач просить вважати строк звернення до суду пропущеним з поважних причин та поновити його.
В обґрунтування поданої заяви позивач послався на те, що в період з 21 листопада 2019 року по 20 грудня 2019 року він перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
З метою одночасного проходження військово-лікарської комісії перед звільненням з військової служби, позивач звернувся 16 грудня 2019 року до стройової частини військової частини НОМЕР_1 для оформлення відповідних документів, пов'язаних з направленням на військово-лікарську комісію перед звільненням та, як вказано у заяві, того ж дня випадково дізнався про наявність оскаржуваного наказу від 17 листопада 2019 року №95.
Крім того, позивач вказав, що з 27 грудня 2019 року він перебуває на медичному обстеженні в Національному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ» місто Київ, після закінчення якого бути мати змогу надати відповідний документ.
Розглянувши вказану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії” та “Девеер проти Бельгії” Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі “Мельник проти України” зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Враховуючи положення чинного законодавства та висновків Європейського Суду з прав людини щодо обов'язкового дотримання строків, а також з урахуванням того, що оскаржуваний наказ прийнятий 17 листопада 2019 року, останнім днем звернення до адміністративного суду є 17 грудня 2019 року, в той же час, суд зазначає, що з позовною заявою про його оскарження до адміністративного суду позивач звернувся 03 січня 2020 року.
При цьому, з наявної в матеріалах справи копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5854 вбачається, що позивач поступив на стаціонарне лікування до медичного закладу 21 листопада 2019 року, а оскаржуваний наказ прийнятий 17 листопада 2019 року, тобто, за 4 дні до того, як позивач розпочав стаціонарне лікування.
Позивач стверджує, що про існування наказу про його звільнення він дізнався випадково лише 16 грудня 2019 року, коли звернувся до військової частини НОМЕР_1 для оформлення документів з метою проходження військово-лікарської комісії перед звільненням з військової служби, проте, будь-яких належних та допустимих доказів вказаним обставинам позивач не надав, як і не надав обґрунтованих пояснень щодо того, що саме він мав на увазі, вказуючи про випадковість обізнаності щодо наявності наказу (як саме це відбулось, чи було позивачу видано копію цього наказу під розписку, чи він самостійно звернувся з відповідною заявою про його видачу тощо).
Наведене обставини дозволяють суду дійти висновку, що викладені позивачем обставини, які, за його доводами, свідчать про поважність причин пропуску строку, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд позбавлений можливості надати їм відповідну правову оцінку та вирішити питання щодо наявності підстав для визнання цих причин поважними та, відповідно, вирішити питання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки, з урахуванням положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України разом з її копією відповідно до кількості учасників справи;
- заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою разом з доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Клочкова