ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 серпня 2019 року №640/5161/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот" Будівельні матеріали" (місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. М. Гришка, 9, оф. 2, ЄДРПОУ 39038398) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот", (далі - позивач), до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2018 №0603881213, від 07.09.2018 №0603861213, від 20.08.2018 №0011461401, від 13.09.2018 №0618461212, від 20.08.2018 №0011451401, (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/5161/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Керрот" зазначило, що камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником податків об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Своєчасність сплати податків і зборів, на думку позивача, є предметом виключно документальної перевірки, що свідчить про протиправність проведення відповідачем камеральних перевірок з означених питань та, як наслідок, необґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в актах перевірки, встановлені факти та висновки яких стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. При виконанні своїх повноважень щодо проведення камеральних перевірок та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ГУ ДФС у м. Києві проведено на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати позивачем податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт від 10.08.2018 року № 14609/26-15-12-13-20/39038398, яким встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів і послуг, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 року № 0603881213, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% на суму 1128,02 грн. та податкове повідомлення-рішення №0603861213, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% на суму 36166,52 грн.
Крім цього, відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2018 за наслідками якої було складено акт від 13.08.2018 року № 5931/26-15-12-12-12/39038398, встановлено порушення гл.2, ст. 49 п. 49,18, пп. 49.18.2 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення рішення від 13.09.2018 року № 0618461212, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 170,00 грн.
Також співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку позивача за наслідками якої складено акт від 06.08.2018 року № 526/26-15-14-01-01/39038398 у якому встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та винесено податкові повідомлення-рішення від 20.08.218 року № 0011461401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 151669,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 121334,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 30334,00 грн. та № 0011451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 94050,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 75240,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18810,00 грн. за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.
Позивач вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того, п. 36.5. ст. 36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно п. п. 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У відповідності з абз. 1 та абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено абзацом другим такого змісту: "Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах".
Відповідно до Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Згідно з приписами п. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з 01.01.2017 року у Контролюючого органу з'явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах", а з урахуванням положень ст. 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Таким чином, оскільки камеральну перевірку проведено Відповідачем у 2018 році, тобто після набрання чинності Закону України №1797-VIII, а норми ПК України передбачають проведення камеральних перевірок в межах 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, Контролюючий орган, провівши таку перевірку та встановивши порушення Позивачем вимог податкового законодавства із прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства.
Частиною 1 статті 67 Конституції України, визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, факт допущення позивачем вище вказаних порушень вимог податкового законодавства не спростовано жодними доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, в порядку, строки та в межах повноважень, визначених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот" Будівельні матеріали" (місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. М. Гришка, 9, оф. 2, ЄДРПОУ 39038398) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко