27 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1405/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.
представника позивача Покотило Л.Ю.,
представника відповідача Петікар А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача податковий борг на загальну суму 28984,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 28984,04 грн, яка виникла по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу йому була направлена податкова вимога форми "Ф" від 11 травня 2019 року №29392-56. Однак, вжитті заходи не призвели до погашення наявного боргу у добровільному порядку, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на норми Податкового кодексу України, просить суд стягнути з відповідача податковий борг.
Ухвалою суду від 22 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 06 грудня 2019 року призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Водночас в судовому засіданні представник відповідача, надавши пояснення щодо відносин між податковим органом та відповідачем як платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, просив у задоволенні позову відмовити. При цьому вказував про неотримання відповідачем податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з яким наявний податковий борг.
Крім цього, у зв'язку із відкликанням представником відповідача в судовому засіданні заяви відповідача про закриття провадження у справі від 25 листопада 2019 року, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було залишено без розгляду вказану заяву.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явилась в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та за ним рахується заборгованість по вказаному податку.
Заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень форми “Ф” від 12 червня 2018 року №0112926-5404-2412, №0060328-5607-2412 від 06 червня 2019 року.
У зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 29729,53 грн згідно квитанції від 29 серпня 2019 року №0.0.1449849516.1, станом на 30 листопада 2019 року та день розгляду даної справи судом заборгованість з указаного податку становить 28984,04 грн, що підтверджується інформацією з інтегрованої картки платника податку.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на адресу відповідача було направлено корінець податкової вимоги форми "Ф" від 11 травня 2019 року №29392-56.
Вказану вимогу відповідач отримав 10 липня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , яка була наявною у податкового органу, направлявся корінець податкового повідомлення-рішення форми “Ф” №0112926-5404-2412 від 12 червня 2018 року та корінець податкового повідомлення-рішення форми “Ф” №0060328-5607-2412 від 06 червня 2019 року. Перший - не був вручений ОСОБА_1 та повернутий «за не запитом», другий - отриманий ОСОБА_1 27 червня 2019 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Судом встановлено, що станом на день розгляду даної справи вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались, доказів їх оскарження в судовому чи в адміністративному порядку відповідачем не надано.
Відтак, податкове зобов'язання є узгодженим.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що оскільки за відповідачем наразі рахується заборгованість у сумі 28984,04 грн, що виникла у зв'язку із несплатою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платником якого є відповідач, то позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Оскільки заборгованість виникла з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України відноситься до місцевих податків, то такий повинен бути стягнутий з відповідача до місцевого бюджету.
Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.
При цьому суд звертає увагу на те, що у встановлений судом в ухвалі від 22 листопада 2019 року строк відповідач не подав у письмовій формі відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо наданих в судовому засіданні представником відповідача пояснень, то такі суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують обов'язку сплати відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та факту наявної заборгованості у розмірі 28984,04 грн.
Крім цього, щодо посилань представника відповідача на неотримання ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення форми “Ф” від 12 червня 2018 року №0112926-5404-2412, оскільки воно було направлено позивачем відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , за якою ОСОБА_1 не проживає з 22 вересня 2015 року, то такі також не свідчать про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, адже за змістом пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України як податкове повідомлення-рішення, так і податкова вимога вважається надісланими (врученими) фізичній особі, у т.ч., якщо їх надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що Головному управлінню Державної податкової служби у Чернівецькій області була відома лише адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . При цьому останній не повідомляв податковий орган про зміну свого місця проживання на адресу: АДРЕСА_2 . До того ж, як свідчать матеріали справи, направлену позивачем відповідачу кореспонденцію на адресу: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 отримував, лише крім зазначеного вище податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 28984 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 04 коп. до місцевого бюджету.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 січня 2020 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А); відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя О.П. Лелюк