про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
28 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1493/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2019 р. включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2019 р. включно, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
05.12.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19.12.2019 р. представник відповідача заявив клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, у зв'язку із пропущенням місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Суд вважає за можливе та доцільне розглянути клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви без учасників справи на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що предметом оскарження у даній справі є правовідносини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР (далі - Закон № N 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 2 Закону № N 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, зокрема:
- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
З аналізу вказаних норм Закону № N 108/95-ВР слідує, що компенсації, зокрема, за невикористані календарні дні додаткової відпустки становлять структуру заробітної плати.
При цьому, суд звертає увагу, що спеціальними нормами права у сфері порушення законодавства про оплату праці є норми КЗпП України.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.
Таким чином, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Суд наголошує, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному.
У зв'язку із зазначеним, суд звертає увагу відповідача, що ч. 5 ст. 122 КАС України є загальною нормою права та не застосовується до спорів щодо стягнення заробітної плати, незважаючи на те, що спірні правовідносини виникли під час проходження позивачем публічної служби.
Дані обставини вказують на необґрунтованість поданого представником відповідача клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, а тому суд відмовляє у його задоволенні.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 122, 240, 241-243, 248 КАС України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна