27 січня 2020 року справа № 580/4106/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України ( пункт 25 протоколу № 143 від 01.11.2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи, відсоток втрати працездатності 80%, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок захворювання, відсоток втрати працездатності 80%, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов'язавши подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 20.06.1989 по 01.10.1990 проходив військову службу, як кадровий військовослужбовець. Під час проходження служби отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого 30.11.2011 йому встановлено третю групу інвалідності, а в подальшому 14.03.2019 другу групу інвалідності та надано статус інваліда війни.
В зв'язку із встановленням другої групи інвалідності позивач вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. ст. 16, 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Крім того позивач вказав, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Відповідач подав відзив проти позову, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на ту обставину, що пунктом 6 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, визначено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Позивач в період з 01.08.1988 по 13.05.1993 проходив службу в органах внутрішніх справ та в цей період (у 1989-1990 рр.) приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому мав звернутися за допомогою у зв'язку з встановленням III групи інвалідності до Міністерства внутрішніх справ України, яке здійснювало розрахунок під час звільнення з військової служби.
Відповідач звернув увагу, що зміна групи інвалідності у позивача відбулась понад дворічний термін, а тому за ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому не передбачена виплата одноразової допомоги.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Черкаський обласний військовий комісаріат подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову з аналогічних підстав.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Вирішуючи спір по суті, судом встановлено, що позивач в період з 01.08.1988 по 13.05.1993 проходив службу в органах внутрішніх справ та в цей період (у 1989-1990 рр.) приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААВ № 911784 позивачу з 30.11.2011 встановлено третю групу інвалідності. У відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 10ААВ № 857498 від 24.11.2014 позивачу з 19.11.2014 встановлено другу групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, втрата працездатності складала 70%.
В подальшому в період з 16.09.2015 до 05.05.2016 проходив військову службу в Збройних Силах України в званні старшого лейтенанта та приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №013294 від 14.03.2019 підвищено відсоток втрати працездатності до 80%.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене п.25 протоколу №143 від 01.11.2019 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Рішення мотивоване тим, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а також те, що позивач звернувся за допомогою понад трирічний термін після встановлення інвалідності.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, станом на час відмови позивачеві в призначенні допомоги).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 ч. 2 вказаної статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до ч. 2 ст. 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
В силу положень ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Частина 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається (далі - Порядок №975).
Згідно п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Частина 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII визначає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
З аналізу наведених вимог Закону №2011-XII та Порядку №975 вбачається, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності. Однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту її первинного встановлення, а тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між первинним становленням інвалідності та встановленням вищої групи інвалідності ІІ групи минуло більше 2 років.
Щодо встановлення вищого ступеня втрати працездатності суд звертає увагу, що доказів підвищення втрати працездатності внаслідок участі позивача в АТО до суду не надано, тому суд дійшов висновку, що доводи позивача базуються на пов'язаності встановлення вищого ступеня працездатності саме з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що право на отримання вказаної допомоги позивач повинен реалізувати протягом трьох років з дати його виникнення, а саме з 30.11.2011.
З огляду на зазначене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Останній день строку вирішення спору припадає на 26.01.2020, однак враховуючи, що вказаний день є вихідним, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 27.01.2020 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко