Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 січня 2020 р. № 520/14383/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/14383/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає в затримці проведення розрахунку при звільненні;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 1551 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 40 коп.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 372 о/с від 29.10.2019 ОСОБА_1 звільнено зі служби з 31.10.2019. Поряд з цим, остаточний розрахунок та виплата всіх сум, які належать позивачу при звільненні: компенсація за невикористану відпустку та одноразова грошова допомога при звільненні були здійсненні 28.11.2019 шляхом зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 . Таким чином, Головне управління Національної поліції в Харківській області протиправно провело розрахунок при звільненні із затримкою.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито спрощене провадження по справі № 520/14383/19 та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
29.01.2020 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. У вказаному відзиві представник Головного управління Національної поліції в Харківській області зазначив, що грошова компенсація за невикористану відпустку при звільненні виплачується одноразово, останнім днем служби позивача у поліції - 31.10.2019. Таким чином, виплата усіх видів одноразового грошового забезпечення, які передбачені при звільненні поліцейського зі служби в поліції нараховано та здійснено після 20 числі наступного місяця, 28.11.2019 (у відповідності до Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 260 від 06.04.2016). На думку представника відповідача, у діях Головного управління Національної поліції в Харківській області відсутні порушення вимог ст. 116 КЗпП.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З 23.09.2002 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - в Національній поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 372 о/с від 29.10.2019 позивача звільнено зі служби з 31.10.2019 за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 у кількості 15 діб.
У день звільнення ОСОБА_1 не працювала, що підтверджується листом начальника Московського ВП ГУ НП в Харківській області № 1432/119-67/01-04/2020.
Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача 28.11.2019 Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувало ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку при звільненні.
Не погоджуючись із такою затримкою розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 94 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата поліцейським, які звільняються зі служби за станом здоров'я, одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію", статтею 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".
Порядок та умови виплати грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 23 Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року (справа № 810/1543/17).
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на її утримання.
Водночас ,Національна поліція України в розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI є головним розпорядником бюджетних коштів, який отримує бюджетні призначення і розподіляє бюджетні асигнування розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно з пунктом 7 Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Отже, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, ГУНП в Харківській області, де позивач проходив службу і з яким фактично перебував у трудових відносинах, є належним відповідачем у цій справі.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне вказати таке.
Аналіз наведених вище норм ст.ст.116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Виходячи з приписів ст. 116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.
У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи довідки Головного управління Національної поліції в Харківській області про доходи ОСОБА_1 № 2464, за 2 останні місця перед звільненням нараховане середньомісячне грошове утримання: за вересень 2019 року - 12371,41 грн, за вересень 2019 року - 12794,02 грн; середньоденна заробітна плата становить 412,55 грн.
Враховуючи позицію Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, вважає за необхідне застосувати принцип співмірності у визначенні розміру відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.
Суд зазначає, що оскільки позивач звільнений з 31.10.2019, а остаточночний розрахунок при звільненні відбувся 28.11.2019, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 20 днів.
Отже, з урахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 412,55 грн, сума середнього заробітку за час затримки у 20 днів становить 8251,00 грн (412,55 грн х 20).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах Головне управління Національної поліції в Харківській області допустило бездіяльність, яка полягає в затримці проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає в затримці проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Отже, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8251,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (місцезнаходження: вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код - 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає в затримці проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8251 (вісім тисяч двісті п'ятдесят одна) грн 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко