Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
29 січня 2020 р. Справа № 520/12575/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (61124, м. Харків, вул. Вишнева, буд. 3 код ЄДРПОУ 03196624) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (надалі за текстом - УПСЗН адміністрації Слобідського району ХМР, відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 );
- визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 , державної допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, у зв'язку із пропуском встановленого законом 12-місячного строку для звернення за цією допомогою, оскільки строк пропущений із поважних причин, та чинне законодавство України гарантує допомогу матерям при народженні дитини.
Отже, зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по справі №520/12575/19.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Зважаючи на наявність відзивів на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено строк звернення до суду з означеним позовом.
Відповідачем, УПСЗН адміністрації Слобідського району ХМР, 27.12.2019 року подано відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволені позову, зазначивши, що у даному випадку відповідач діяв на підставі та у межах чинного законодавства. Також, вказав, що рішення про не призначення державної допомоги при народженні дитини від 25.10.2019 № 3629, є правомірним та юридично обґрунтованим, оскільки позивачем був пропущений строк звернення на цей вид державної допомоги, а саме, 12 календарних місяців після народження дитини.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 01.02.2017 року на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (Донецька область, м. Торез) народила дитину, ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 ЖД НОМЕР_3 .
З грудня 2018 року, відповідно до довідок про взяття на облік на ВПО №6328-5000005921, №6328-5000005927 від 29.12.2018 року, позивач з дитиною фактично тимчасово мешкає як переселенці у АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2019 року ОСОБА_1 , звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради № 3629 від 25.10.2019 року, ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні державної допомоги при народжені дитини з підстави звернення із заявою до Управління пізніше, ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Таким чином, відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22 листопада 1992 року №2811-ХІІ (надалі - Закон № 2811-ХІІ), Законом України «Про охорону дитинства» та Порядком призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХII, відповідно до цього Закону призначається, серед іншого, державна допомога при народженні дитини.
Частиною 1 ст. 10 Закону № 2811-ХІІ передбачено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Відповідно до статті 11 Закону № 2811-ХII, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Відповідно до статті 23 Закону № 2811-ХII, рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.
Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (надалі - Порядок №1751).
Згідно з п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27 грудня 2001 року №1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
За змістом вищезазначених норм вбачається, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня народження дитини.
Згідно копії свідоцтва Серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_2 у м. Торези Донецької області.
Судом встановлено, що позивач за призначенням допомоги при народженні дитини звернулась 23.10.2019 року до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради з заявою про призначення відповідної допомоги.
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради № 3629 від 25.10.2019 року, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні державної допомоги при народжені дитини з підстави звернення із заявою до Управління пізніше, ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Отже, матеріали справи свідчать, що станом на час звернення ОСОБА_1 , до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, позивачем пропущено встановлений законодавством строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини (12 календарних місяців після народження дитини), про що зазначає сам позивач.
Позивач фактично просить суд визнати причини пропуску вказаного строку поважними, та зазначає, що не мала можливості звернутись раніше до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, оскільки проживаючи на тимчасово окупованій території, у ОСОБА_1 , була фактично відсутня можливість реалізувати своє право на соціальний захист передбачений законодавством України, з огляду на неможливість вчасного отримання свідоцтва про народження дитини, хвороби дитини.
Але, належних доказів вказаного вище твердження позивачем надано до суду не було.
Враховуючи, що Постанова № 1751 від 27 грудня 2001 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року) «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», не містить переліку поважних причин, за яких можливо поновити строк для звернення з заявою про призначення соціальної допомоги при народженні дитини, суд відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі "Тлімменос проти Греції" (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Позивач реалізував своє право на призначення допомоги та, отримавши відмову у призначення вказаної допомоги, оскаржив зазначене рішення.
Водночас, суд вказує, що даний позов, що розглядається в рамках справи № 520/12575/19 фактично заявлено в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Окремо суд зауважує, що положення законодавства пов'язують факт народження дитини з надання допомоги при народженні дитини.
Таким чином, допомога при народженні дитини направлена на підтримання матеріального становища родини з метою належного утримання дитини.
Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а, від 2 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд приходить до висновку, що відмова в призначенні допомоги при народженні дитини є необґрунтованою, не враховує усіх обставин, не є пропорційною, зокрема вчинена без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, саме дитини, сина ОСОБА_2 і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд приходить до висновку про те, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є саме: скасування рішення № 3629 від 25.10.2019 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 та як внаслідок зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 , державної допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її заявою від 23.10.2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (61124, м. Харків, вул. Вишнева, буд. 3 код ЄДРПОУ 03196624) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення № 3629 від 25.10.2019 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (61124, м. Харків, вул. Вишнева, буд. 3 код ЄДРПОУ 03196624) призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), державної допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її заявою від 23.10.2019 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено та підписано 29 січня 2020 року.
Суддя Ю. О. Супрун