Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
20 січня 2020 р. справа № 520/9146/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Шапошник С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо автоматичного нарахування ОСОБА_1 з єдиного внеску: 20.04.2017 пені з єдиного внеску в сумі 89,89 грн.; 20.04.2017 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.04.2017 пені з єдиного внеску в сумі 1,12 грн.; 20.04.2017 штрафної санкції в сумі 224,85 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 19.07.2017 пені з єдиного внеску в сумі 89,89 грн.; 19.07.2017 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.10.2017 пені з єдиного внеску в сумі 91,86 грн.; 20.10.2017 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.10.2017 пені з єдиного внеску в сумі 1,12 грн.; 20.10.2017 штрафної санкції в сумі 224,85 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 19.01.2018 пені з єдиного внеску в сумі 90,87 грн.; 19.01.2018 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.04.2018 пені з єдиного внеску в сумі 89,89 грн.; 20.04.2018 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.04.2018 пені з єдиного внеску в сумі 1,47 грн.; 20.04.2018 штрафної санкції в сумі 293,88 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 23.07.2018 пені з єдиного внеску в сумі 93,84 грн.; 23.07.2018 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 23.07.2018 пені з єдиного внеску в сумі 6,45 грн.; 23.07.2018 штрафної санкції в сумі 322,45 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 22.10.2018 пені з єдиного внеску в сумі 80,27 грн.; 22.10.2018 штрафної санкції в сумі 168,99 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 22.10.2018 пені з єдиного внеску в сумі 4,84 грн.; 22.10.2018 штрафної санкції в сумі 322,45 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 21.01.2019 пені з єдиного внеску в сумі 79,43 грн.; 21.01.2019 штрафної санкції в сумі 168,99 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 19.03.2019 пені з єдиного внеску в сумі 48,16 грн.; 19.03.2019 штрафної санкції в сумі 168,99 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 23.04.2019 пені з єдиного внеску в сумі 10,44 грн.; 23.04.2019 штрафної санкції в сумі 521,83 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 24.07.2019 пені з єдиного внеску в сумі 12,29 грн.; 24.07.2019 штрафної санкції в сумі 491,44 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 25.07.2019 пені з єдиного внеску в сумі 0,91 грн.; 25.07.2019 штрафної санкції в сумі 30,39 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску;
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо направлення до Шевченківського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 серпня 2018 №Ф-8425-17-У на суму 844,95 грн. для її примусового виконання.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року допущено заміну відповідача на належного, а саме Головне управління ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 03.01.2019 року засобами поштового зв'язку позивачем отримано видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8425-17 від 27 серпня 2018 на суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 844,95 грн.. Згідно поштового відтиску на конверті, вказана вимога направлена позивачу 07.12.2018, при цьому у ній не зазначено, чи складався з приводу вказаного акт документальної перевірки, та якими є дійсні відомості даних інформаційної системи органу доходів і зборів (інтегрованої картки) у розумінні об'єктивно обґрунтованої суми, яку відповідач вважав як суму моєї начебто існуючої заборгованості. 14.01.2019 року, тобто у перший робочий день протягом десятиденного строку оскарження, до Державної фіскальної служби України поштовим зв'язком на вказану вимогу №Ф-8425-17 позивачем подано скаргу, про що 15.01.2019 року з наданням підтверджуючих документів було повідомлено ГУ ДФС у Харківській області. 05.03.2019 року позивачем отримано відповідь ДФС України від 18.02.2019 на скаргу на вимогу №Ф-8425-17-У, зі змісту якої стало відомо, що начебто сума заборгованості за вказаною вимогою самостійно сплачено позивачем 21.01.2019 року, а отже ця вимога вважається відкликаною, що не відповідає дійсності оскільки позивач в цей день дійсно сплатив суму єдиного внеску, однак за поточним платежем - 4 квартал 2018 року, а не в порядку сплати заборгованості, яка оскаржувалась. 19.02.2019 на адресу позивача надійшла постанова від 05.02.2019 державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зі змісту якої позивачу стало відомо про відкриття ВП№58273692 щодо стягнення з нього 844,95 грн. боргу за документом вимога №Ф-8425-17-У, виданого 27.08.2018 року. Позивач зазначив, що саме направлення на примусове виконання до органу ДВС вимоги про сплату недоїмки, створило для нього безліч негативних наслідків майнового та немайнового характеру. Позивач вважає, що внесений відповідачем до вимоги №Ф-8425-17-У податковий борг не існував в принципі, так як платіж з єдиного внеску у січні 2017 мною було сплачено; за будь-яких обставин вимога №Ф-8425-17-У жодного дня не вважалася узгодженою по внесеному до неї податковому боргу, а отже не набирала значення виконавчого документу та не могла бути направлена відповідачем до органу ДВС разом з заявою про її примусове виконання. Позивач також зазначив, що після одержання 15.01.2019 відомостей про факт оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8425-17 від 27 серпня 2018, достовірно розуміючи відсутність факту набрання нею чинності та неможливість її пред'явлення до органу ДВС як виконавчого документу, 24.01.2019 ГУ ДФС у Харківській області супровідним документом передало вказану вимогу до органу державної виконавчої служби для її примусового виконання. Документи були зареєстровані у органі ДВС 04.02.2019 з вчиненням щодо позивача примусових виконавчих дій та винесенням документів обтяжуючого характеру. На думку позивача, внесення його персональних даних до публічного реєстру боржників за відсутності будь-яких підстав є найбільшим порушенням його особистих прав, що є підставою для задоволення позовних вимог. Окрім цього, згідно відомостей наданої відповідачем моєї інтеграційної картки, з січня 2017 року позивачу автоматично, без винесення рішень та вимог, нараховано борг по штрафах та пенях, що є протиправним та не відповідає приписам чинного законодавства.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що проаналізувавши інтегровану картку платника податку починаючи з 2015 року по 2019 рік можна дійти висновку, що позивачу було нараховано єдиного внеску в розмір 990 грн. за 4 квартал 2016 року, у зв'язку з тим, що в ІКП була наявна переплата в розмірі 2,23 грн., сума нарахованого єдиного внеску була змінена на 987,77 грн. Дана сума не була сплачена позивачем, таким чином всі наступні нарахування єдиного внеску та їх сплата відбувалась з погашенням першочерговості суми недоїмки. Таким чином, сума недоїмка на кінець 2017 податкового періоду складала 987,77 грн. Проаналізувавши ІКП 2018 року сума недоїмки змінилась у зв'язку з тим, що позивач нарахував та сплачував єдиний соціальний внесок за відповідний податковий період, але нараховані авансові платежі з єдиного внеску по першочерговості нараховувались на суму недоїмки. У зв'язку з наведеним, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.08.2018 Ф-8425-17-У на суму 884,95 грн. та направлена до ВДВС в межах законодавства. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувані дії вчинено правомірно та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (КВЕД - 69.10 - Діяльність у сфері права) за період з 01.01.2016 по теперішній час, дата державної реєстрації 04.08.2005 року, дата взяття на облік 11.08.2008 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон України N2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі Закону України №2464 розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону N 2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Частиною 12 статті 9 Закону України №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч. 1 ст. 4 цього Закон, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний соціальний внесок (п. 2 ч. 6 розділу ІV Інструкції 449).
Відповідно до п.1 ч.2 розділу ІV Інструкції 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
З наявних матеріалів справи вбачається, що на думку відповідача, у позивача виникла заборгованість внаслідок оплати позивачем єдиного внеску в сумі 990,00 грн. згідно з квитанцією від 23.01.2017 за 4 квартал 2016 року з помилковим зазначенням КБК - 71010000, а не за іншим бюджетним платежем.
Тобто вказана сума єдиного внеску була сплачена позивачем та надійшла до бюджету, що не заперечувалось сторонами у справі.
02.10.2018 року та 08.11.2018 року, позивач звертався до контролюючого органу з заявами про перерахування на інший рахунок помилково сплачених ним коштів по єдиному внеску.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З огляду на викладене, для підтвердження факту несплати єдиного внеску, необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Також, позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску.
Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску та фактично була здійснена сплата єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи.
Таким чином, оскільки перерахування коштів з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації, не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску та ним самостійно нараховане зобов'язання за зазначеним платежем, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків може бути достатньою підставою для обліку недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Окрім цього, судом встановлено, що кошти у розмірі 990,00 грн., перераховані позивачем 23.01.2017 року, лише 19.03.2019 року було перенесено з ІКП по технологічному коду 71010000 на ІКП по технологічному коду 71040000, тобто з тривалим запізненням та без їх повернення платнику, що повністю спростовує позицію відповідача про наявність у діях позивача ознак несплати (перерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.
Вказаної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, провівши системний аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, та яка використана у рішенні Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 р. у справі №21-3920а15.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі №803/1039/17, від 30 жовтня 2018 року по справі №824/7/16-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у позивача була відсутня недоїмка зі сплати єдиного внеску за 4 квартал 2016 року.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 03.01.2019 року засобами поштового зв'язку позивачем отримано видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8425-17 від 27 серпня 2018 на суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 844,95 грн.. Згідно поштового відтиску на конверті, вказана вимога направлена позивачу 07.12.2018 року.
Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
14.01.2019 року, тобто у перший робочий день протягом десятиденного строку оскарження, до Державної фіскальної служби України поштовим зв'язком на вказану вимогу №Ф-8425-17 позивачем подано скаргу, про що 15.01.2019 року з наданням підтверджуючих документів було повідомлено ГУ ДФС у Харківській області.
05.03.2019 року позивачем отримано відповідь ДФС України від 18.02.2019 на скаргу на вимогу №Ф-8425-17-У, зі змісту якої вбачається, що заборгованості за вказаною вимогою самостійно сплачено позивачем 21.01.2019 року, а отже ця вимога вважається відкликаною, предмет оскарження - відсутній.
Позивач не погоджується з вказаним твердженням ДФС України та вважає його таким, що не відповідає дійсності, оскільки позивач в цей день дійсно сплатив суму єдиного внеску, однак за поточним платежем - 4 квартал 2018 року, а не в порядку сплати заборгованості, яка оскаржувалась. Вказаний факт підтверджується копією квитанції від 21.01.2019 року з зазначенням призначення платежу - ЄСВ 2018 рік.
При цьому, листом Головного управління ДФС у Харківській області від 13.08.2019 року №20143/ФОП/20-40-56-06 було повідомлено позивача, що 19.03.2019 року було здійснено перекид з ІКП по технологічному коду 71010000 на ІКП по технологічному коду 71040000. Станом на 09.08.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску по технологічному коду 71040000 відсутня, у ІКП лічиться переплата у сумі 145,05 грн.
При цьому судом встановлено, що згідно відомостей інтегрованої картки позивача, у період з 20.04.2017 року по 25.07.2019 року ОСОБА_1 , автоматично, без винесення рішень та вимог, нараховано пеню та штрафної санкції за несвоєчасну сплату платежу з єдиного внеску у розмірі 990,00 грн. за 4 квартал 2016 року, а саме: 20.04.2017 пені з єдиного внеску в сумі 89,89 грн.; 20.04.2017 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.04.2017 пені з єдиного внеску в сумі 1,12 грн.; 20.04.2017 штрафної санкції в сумі 224,85 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 19.07.2017 пені з єдиного внеску в сумі 89,89 грн.; 19.07.2017 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.10.2017 пені з єдиного внеску в сумі 91,86 грн.; 20.10.2017 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.10.2017 пені з єдиного внеску в сумі 1,12 грн.; 20.10.2017 штрафної санкції в сумі 224,85 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 19.01.2018 пені з єдиного внеску в сумі 90,87 грн.; 19.01.2018 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.04.2018 пені з єдиного внеску в сумі 89,89 грн.; 20.04.2018 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 20.04.2018 пені з єдиного внеску в сумі 1,47 грн.; 20.04.2018 штрафної санкції в сумі 293,88 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 23.07.2018 пені з єдиного внеску в сумі 93,84 грн.; 23.07.2018 штрафної санкції в сумі 197,55 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 23.07.2018 пені з єдиного внеску в сумі 6,45 грн.; 23.07.2018 штрафної санкції в сумі 322,45 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 22.10.2018 пені з єдиного внеску в сумі 80,27 грн.; 22.10.2018 штрафної санкції в сумі 168,99 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 22.10.2018 пені з єдиного внеску в сумі 4,84 грн.; 22.10.2018 штрафної санкції в сумі 322,45 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 21.01.2019 пені з єдиного внеску в сумі 79,43 грн.; 21.01.2019 штрафної санкції в сумі 168,99 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 19.03.2019 пені з єдиного внеску в сумі 48,16 грн.; 19.03.2019 штрафної санкції в сумі 168,99 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 23.04.2019 пені з єдиного внеску в сумі 10,44 грн.; 23.04.2019 штрафної санкції в сумі 521,83 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 24.07.2019 пені з єдиного внеску в сумі 12,29 грн.; 24.07.2019 штрафної санкції в сумі 491,44 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску; 25.07.2019 пені з єдиного внеску в сумі 0,91 грн.; 25.07.2019 штрафної санкції в сумі 30,39 грн. за невчасну сплату платежу з єдиного внеску.
Судом також встановлено, що вказані суми пені та штрафної санкції погашались відповідачем за рахунок поточної сплати позивачем зобов'язань зі сплати єдиного внеску.
Згідно з положеннями розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до п. 8 розділу VI Інструкції №449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Пунктом 11 ст. 9 Закону України №2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з п.11 ст. 25 Закону України 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до приписів п.2 ч.2 розділу VIІ Інструкції №449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Відповідно до положень ч.10 статті 25 Закону України 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 7 розділу VIІ Інструкції №449 визначено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.
Суд зазначає, що здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.11 ст. 25 Закону України 2464. Помилкове зазначення іншого рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п.11 ст.25 Закону штрафних (фінансових) санкцій.
Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року по справі №813/1008/16 зазначено, що помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.
При цьому судом встановлено, що відповідачем за жодною із вищезазначених сум пені та штрафної санкції, в порушення приписів Закону України 2464 та Інструкції №449, не приймалось відповідне рішення.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, зважаючи на відсутність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Харківській області щодо автоматичного нарахування у період з 20.04.2017 року по 25.07.2019 року ОСОБА_1 пені та штрафної санкції за несвоєчасну сплату платежу з єдиного внеску у розмірі 990,00 грн. за 4 квартал 2016 року.
Відносно позовної вимоги визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо направлення до Шевченківського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 серпня 2018 №Ф-8425-17-У на суму 844,95 грн. для її примусового виконання, судом встановлено наступне.
Пунктом 5 розділу VI Інструкції №449 визначено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.
Частиною четвертою статті 25 Закону України 2464 передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно з приписами п.5 розділу VI Інструкції №449, у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
З огляду на наведені приписи законодавства, суд приходить до висновку, що орган доходів і зборів уповноважений направити до примусового виконання вимогу про сплату недоїмки виключно після її узгодження платником єдиного внеску.
Судом встановлено, що 14.01.2019 року, тобто у перший робочий день протягом десятиденного строку оскарження, до Державної фіскальної служби України поштовим зв'язком на вказану вимогу №Ф-8425-17 позивачем подано скаргу, про що 15.01.2019 року з наданням підтверджуючих документів було повідомлено ГУ ДФС у Харківській області.
Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, вимога №Ф-8425-17-У жодного дня не була узгодженою, оскільки на 10- день вона була оскаржена позивачем у адміністративному порядку та згідно рішення ДФС України від 18.02.2019 за наслідками оскарження визнана відкликаною.
19.02.2019 на адресу позивача надійшла постанова від 05.02.2019 державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зі змісту якої позивачу стало відомо про відкриття ВП№58273692 щодо стягнення з нього 844,95 грн. боргу за документом вимога №Ф-8425-17-У, виданого 27.08.2018 року.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 24.01.2019 року відповідач оформив вихідну документацію щодо направлення на адресу Шевченківського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області заяви про відкриття виконавчого провадження, а 04.02.2019 орган ДВС отримав таку заяву.
Згідно заяви про примусове виконання рішення відповідач просив відкрити виконавче провадження та здійснити заходи щодо примусового виконання та стягнення з позивача 844,95 грн. боргу за вимогою №Ф-8425-17-У, розглянути питання щодо тимчасово обмеження позивача у праві виїзду за межі України тощо.
До заяви, датованої 24.01.2019 року, відповідач додав вимогу №Ф-8425-17-У начебто як узгоджену 14 січня 2019, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Після відкриття виконавчого провадження відомості про позивача, як про боржника на вказану суму, були внесені до електронної публічної загальнодоступної бази боржників.
Позивач вважає, що вказане є найзначущим результатом незаконних дій відповідача та очевидним грубим порушенням його немайнових прав, права на повагу до його приватного життя у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також його ділової репутації як справного платника податків.
Вказане має місце навіть після того, як орган ДВС за заявою відповідача закрив виконавче провадження ВП№58273692 за фактом сплати боргу, що також не відповідає фактичним обставинам у справі.
З огляду на те, що внесений відповідачем до вимоги №Ф-8425-17-У податковий борг не існував, вимога №Ф-8425-17-У жодного дня не мала статус узгодженої, а отже не набрала статусу виконавчого документу та не могла бути направлена відповідачем до органу ДВС разом з заявою про її примусове виконання, суд приходить до висновку про порушення прав позивача оскаржуваними протиправними діями відповідача.
Таким чином, позовна вимога визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо направлення до Шевченківського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 серпня 2018 №Ф-8425-17-У на суму 844,95 грн. для її примусового виконання, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо направлення до Шевченківського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 серпня 2018 №Ф-8425-17-У на суму 844,95 грн. для її примусового виконання.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) щодо автоматичного нарахування у період з 20.04.2017 року по 25.07.2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пені та штрафної санкції за несвоєчасну сплату платежу з єдиного внеску у розмірі 990,00 грн. за 4 квартал 2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено у строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повне судове рішення складено 29.01.2020 року.
Суддя Біленський О.О.