Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 січня 2020 р. № 520/14337/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання відповідача сплачувати позивачу пенсію з 01.01.2019 року без обмеження максимальним розміром та виплатити заборгованість з пенсії однією сумою.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що обмеження розміру пенсії позивача з 01.01.2019 року максимальним розміром є протиправним.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.
Відповідачем надано відзив на позов, в якому вказано, що в рамках розгляду справи № 520/7233/19 судом вказані правовідносини були вирішені не на користь позивача. Крім того, зазначив, що відсутні підстави для вчинення дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з травня 2005 року.
Правовідносинам, з приводу яких подано вказаний позов перебували ті, відносно яких вирішено спір у справі № 520/7233/19, відтак, певні обставини в рамках справи № 520/14337/19 не підлягають доказуванню за ч.4 ст. 78 КАС України.
В рамках справи № 520/7233/19 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по нездійсненню ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2019 року на підставі довідки від 31.05.2019 року 1-24.2.2/2986/19 з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України противоправною та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2019 року перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_1 на підставі “Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії” від 31.05.2019 року №1-24.2.2/2986/19, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України без обмеження максимального розміру пенсії в сумі 24367,80 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят сім гривень вісімдесят копійок) та виплатити заборгованість основного розміру пенсії однією сумою.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно не здійснення перерахунку та виплати його пенсії на підставі довідки №1-24.2.2/2986/19 від 31.05.2019 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, яка видана Державним підприємством обслуговування повітряного руху України. Вказана бездіяльність порушує права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
У справі № 520/7233/19 судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Міністерстві оборони України, та за його згодою наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 року №600 був відряджений в розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух», де проходив військову службу з 01.12.1999 року та отримував відповідно до вимог законодавства грошове забезпечення військовослужбовця.
Наказом заступника Міністра оборони України від 25.04.2005 року №12 позивач був звільнений з військової служби та звільнений з посади Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух».
Відповідно до наказів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 11.01.2019 року №19 «Про підвищення окладів за займаними посадами військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху» та від 26.04.2019 року №383 «Про затвердження переліків назв посад та розмірів окладів військовослужбовців за прирівняними посадами» відбулося підвищення грошового забезпечення, військовослужбовців, що відкомандировані для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху, у зв'язку зі зміною розміру посадового окладу.
ОСОБА_1 отримав довідку № 1-24.2.2/2986/19 від 31.05.2019 року про розмір грошового забезпечення від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогою зробити перерахунок пенсії.
Листом від 05.07.2019 року №2540/Л-14 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило про відсутність законних підстав для перерахунку його пенсії на підставі наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 11.01.2019 року №19 «Про підвищення окладів за займаними посадами військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач, діючи таким чином, допустив протиправну бездіяльність в частині здійснення перерахунку його пенсії відповідно до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 11.01.2019 року №19.
Позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 р. по справі № 520/7233/19 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, суд вирішив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по здійсненню ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2019 року на підставі довідки від 31.05.2019 року 1-24.2.2/2986/19 з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі “Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії” від 31.05.2019 року №1-24.2.2/2986/19, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, та виплатити заборгованість основного розміру пенсії.
Відмовляючи в решті вимог, суд виходив з того, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно, відтак, у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії за період з 01.01.2019 перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Крім того, в частині зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2019 року виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі “Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії” від 31.05.2019 року №1-24.2.2/2986/19, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії в сумі 24367,80 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят сім гривень вісімдесят копійок) суд вказав, що порушення, яке підлягає захисту в судовому порядку, має бути реальним, стосуватися права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, натомість в даному випадку оскільки під час розгляду справи встановлено, що відповідачем не було здійснено перерахунку пенсії позивача, то така вимога фактично направлена на майбутнє, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Рішення по справі № 520/7233/19 набрало законної сили та Головним управлінням ПФУ в Харківський області було виконано, однак розмір пенсії позивача було обмежено граничним розміром, що вбачається з матеріалів справи.
Позивач, з метою виплати пенсії за рішенням по справі № 520/7233/19 без обмеження граничного розміру звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з відповідною заявою від 29.11.2019 року на яку отримав відповідь від 05.12.2019 року з посиланням на ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про відсутність підстав для вчинення вказаних дій.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом.
По суті позову суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, яка діяла з 01.01.2008р.) зазначено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказаною частиною Закон було доповнено Законом N 107-VI від 28.12.2007 р.
Рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 вказану зміну було визнано неконституційною.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В подальшому ч.5 ст.43 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в редакції Закону N 3668-VI від 08.07.2011р., який набрав чинності з 01.10.2011 - максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд акцентує увагу, що частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
За таких обставин, внесені Законом України N 3668-VI від 08.07.2011р. до частини 5 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (викладення такої у новій редакції ), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 3668-VI від 08.07.2011р. визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згодом, зазначену норму, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII доповнено реченням такого змісту : "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Однак, доповнення нечинної норми певними нормативними положеннями не може саме по собі створити підстави для такого обмеження.
В подальшому, до ст.43 Закону вносились зміни та частина 5 стала частиною 7.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774, який набрав чинності з 01.01.2017р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Суд вказує, що частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016р. до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII.
В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р.
Підсумовуючи наведене, враховуючи, що всі обмеження максимального розміру пенсії, або втратили чинність ще до призначення позивачеві пенсії, або вводились законами, в яких було чітко вказано, що такі не розповсюджуються на пенсіонерів, яким пенсії були призначені до набрання ними чинності та, відповідні зміни в подальшому, були визнані неконституційними.
Відтак, позов в частині виплати пенсії з 01.01.2019 року без обмеження максимальним розміром є обґрунтованим.
Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд в постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17.
Щодо позову в частині виплати недоотриманої суми пенсії одним платежем, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в цій частині, оскільки зазначене є гарантією суду того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Посилання відповідача, що правовідносини, з приводу яких подано даний позов, що розглядається у даній справі № 520/14337/19 вже були вирішені не на користь позивача у справі № 520/7233/19 суд відхиляє, оскільки відмова у зобов'язанні відповідача вчинити виплату пенсії без обмеження граничним розміром та одним платежем судом обумовлена передчасністю вказаних вимог, а не відсутністю підстав для вчинення вказаних дій.
Водночас, у справі № 520/14337/19 судом встановлена саме протиправність обмеження пенсії позивача граничним розміром, яка була допущена відповідачем при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7233/19, а виплата такої одним платежем є визначенням судом у рішення способу його виконання (належного способу захисту прав) повноваження суду на що, нормативно закріплені у п.10 ч.2 ст.245 КАС України.
Тобто, підстави позовів у справах № 520/7233/19 та № 520/14337/19 є різними.
Крім того, захистити свої права у спосіб подання в рамках справи № 520/7233/19 відповідної заяви, в порядку виконання відповідного рішення суду шляхом вчинення дій з виплати пенсії без обмеження граничним розміром та одним платежем, позивач позбавлений через передчасність таких вимог, висновки з приводу чого судом викладено у рішенні по справі № 520/7233/19 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було доведено правомірності своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, а тому, вказаний позов підлягає задоволенню з конкретизацією, що протиправні дії відповідача та зобов'язання вчинення дій, направлених на відновлення порушених прав позивача пов'язані з існуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7233/19.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7233/19.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2019 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7233/19 без обмеження максимальним розміром, здійснивши виплату недоотриманих сум пенсії одним платежем.
Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 29 січня 2020 року.
Суддя Заічко О.В.