19 грудня 2019 р. Справа № 480/4007/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
представника позивача - адвоката Нестеренка М.В.,
представників відповідача - Шаповал С.В., Глущенка В.А,, Тищенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНСАЛ" до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису,-
07 жовтня 2019 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «БАНСАЛ», звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в ході розгляду справи, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач спеціалізується на первинній переробці деревини та виготовлення виробів із деревини. На території підприємства розташовані окремі будівлі, до складу яких входить сушильна камера. 13.06.2019 під час проведення позапланового санітарного епідеміологічного обстеження виробництва на відповідність вимогам санітарного законодавства Головним управлінням Держпродспоживслужби в Сумській області встановлено, що відстань від джерела викиду сушильних речовин до межі житлової забудови №75 по вул..Сумська смт.Краснопілля Сумської області становить 23 м, відстань від джерела забруднення до рогу даного будинку становить близько 37 м, що є порушенням п.1 класу V Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996, відповідно до якої для виробництва визначено санітарно-захисну зону 50 м. Вказане порушення стало підставою для винесення припису №352 від 20.06.2019 про усунення виявлених порушень та встановлений термін для його виконання до 29.09.2019.
Припис Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області позивач просить визнати протиправним і скасувати, зазначаючи, що висновок про порушення позивачем Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів не відповідає фактичним обставинам справи, грунтується на припущеннях контролюючого органу.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представники відповідача в судовому засіданні пояснювали, що Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області є територіальним органом Держпродспоживслужби, діє в межах повноважень , визначених Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області, затвердженим наказом Держпродспоживслужби України №564 від 17.07.2017. Відповідно до цього Положення на Управління покладено реалізацію державної політики у сфері дотримання санітарного законодавства з урахуванням чого Управління здійснює державний санітарний контроль і за дотриманням санітарного законодавства.
На підставі заяви позивача від 26.04.2019 у період часу з 11.06.2019 по 13.06.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Сумській області проведено позапланове санітарно-епідеміологічне обстеження виробництва ( цеху переробки деревини) за адресою: вул..Сумська,73 смт.Краснопілля Сумської області на відповідність вимогам санітарного законодавства, результати якого відображені у акті санітарно-епідеміологічного обстеження від 12-13 червня 2019 року. В ході обстеження було встановлено, що відстань від джерела викиду шкідливих речовин від котла сушильної камери до межі житлової забудови №75 по вул..Сумська смт.Краснопілля Сумської області становить 23 м, відстань від джерела забруднення до рогу даного будинку становить близько 37 м, що є порушенням п.1 класу V Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній.
20.06.2019 позивачу виданий припис №353 про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду ( контролю) та надано термін для усунення порушення , а саме провести технологічні заходи щодо розміщення джерел викиду забруднюючих речовин на відстань не менше 50 м від житлової забудови в строк до 20.09.2019.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «БАНСАЛ» спеціалізується на первинній переробці деревини та виготовлення виробів із деревини, здійснює свою господарську діяльність за адресою вул..Сумська,73 смт.Краснопілля Сумської області. У період часу з 11.06.2019 по 13.06.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Сумській області проведено позапланове санітарно-епідеміологічне обстеження виробництва позивача ( цеху переробки деревини) за адресою: вул..Сумська,73, смт.Краснопілля Сумської області на відповідність вимогам санітарного законодавства, результати якого відображені у акті санітарно-епідеміологічного обстеження від 12-13 червня 2019 року ( а.с. 70-71).
20.06.2019 відповідачем товариству виданий припис № 352а про усунення виявлений під час перевірки порушень, яким надано термін для їх усунення до 20.09.2019 ( а.с.72).
Зі змісту акта обстеження та припису вбачається, що позивач порушив вимоги Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996, а саме відстань від джерела викиду шкідливих речовин від котла сушильної камери до межі житлової забудови №75 по вул..Сумська смт.Краснопілля Сумської області становить 23 м, відстань від джерела забруднення до рогу даного будинку становить близько 37 м.
Цей припис суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення чи дії суб'єкта владних повноважень на момент їх прийняття мають відповідати критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме прийнятими ( вчиненими): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Констиутцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо ( неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників. До основних завдань цієї діяльності відноситься, зокрема, нагляд за дотриманням санітарного законодавства. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, що затверджується Кабінетом Міністрів України, вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.
Відповідно до п.1 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996 ці правила включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.
Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.
Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами - громадянами інших держав. Державний контроль за дотриманням вимог цих Правил здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного законодавства.
Вимоги до розташування та організації виробничої території визначені п.5 Правил. Відповідно до п.п. 5.4. промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд , в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі:
- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд, тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;
- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;
- для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива, джерел шуму;
- для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.
Відповідно до п.5.6. Правил основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку N 4.
Абзацом 6 п.5.7 Правил визначено, що розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.
Відповідно до Санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них (додаток №4 до Правил) для виробництва по обробці деревини (п.1 класу V Підприємства столярно-теслярні, меблеві, паркетні та по виготовленню ящиків) санітарно-захисна зона має складати 50 м.
Так, актом обстеження встановлено, що відстань від джерела викиду шкідливих речовин від котла сушильної камери до межі житлової забудови будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 .Сумська становить 23 м, відстань від джерела забруднення до рогу даного будинку становить близько 37 м, що і стало підставою для припису ( а.с.70-71).
Однак, під час відтворення в судовому засіданні відеозапису, яким відповідач фіксував хід обстеження, судом встановлено, що в ході обстеження посадовими особами відповідача жодні заміри не проводилися, відтак зазначений акт не може бути доказом вчинення порушення.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на протокол дослідження повітря населених місць від 12.04.2019 ( а.с.127), яким, на його думку, встановлені відстані від джерела забруднення до будинку №75, оскільки зазначений протокол не містить інформації щодо будинку АДРЕСА_1 взагалі, а зазначені відстані від джерела забруднення вказані до проб і приблизно.
Згідно із вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи ту обставину, що підставою для винесення припису став лише акт обстеження, будь-які інші докази при винесенні припису відповідачем не досліджувались, суд вважає, що відповідач свого обов'язку не виконав, не довів факту порушення, тому припис №352 від 20.06.2019 є протиправним і таким що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області 1921,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору ( а.с.3).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНСАЛ" ( код ЄДРПОУ 32758714, вул.Сумська, 73, смт. Краснопілля, Сумська область, 42400) до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області ( код ЄДРПОУ 3034107810, вул.Гамалія, 25, м.Суми, 40021) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 20 червня 2019 року № 352 щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду ( контролю) виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "БАНСАЛ".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНСАЛ" 1921,00 грн. в рахунок відшкодуваання судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 02 січня 2020 року.
Суддя Л.М. Опімах