вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 січня 2020 р. Справа № 480/594/20
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Снайпера, 3, м. Охтирка, Сумська область, 42700) про зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми), і просить суд зобов'язати відповідача зняти арешт з грошових коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1 .
Вивчивши зміст позовної заяви та дослідивши додані до неї документи, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у даній справі є дії відповідача, які полягають у незаконному та необґрунтованому, на думку позивача, накладенні арешту на його рахунок, на який здійснюється виплата заробітної плати.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями ч. 1, 2 статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо, зокрема, громадянин України вважає, що його права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.
Конституція України, закріпивши право людини і громадянина на судовий захист своїх прав і свобод, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст.20 Кодексу адміністративного судочинства України України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охоронного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частина 2 зазначеної статті передбачає, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тобто рішення, дії або бездіяльність державного або приватного виконавця можуть бути оскаржені учасниками виконавчого провадження до адміністративного суду за умови, якщо законом не встановлено інший порядок їх судового оскарження.
Відповідно до ч.1 ст.446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ст.487 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч.1 ст.488 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Таким чином, норми ст.ст.487,488 Цивільного процесуального кодексу України встановлюють інший порядок судового оскарження дій або бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень місцевого суду.
Законом встановлений порядок оскарження рішень та дій державного виконавця шляхом подання скарги в порядку цивільного судочинства до суду, який видав виконавчий лист.
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №1813/5489/2012 від 17.09.2013, виданого Охтирським міськрайонним судом, відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №58633443 від 30.08.2019, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих поточних рахунках ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, постанова про арешт коштів боржника ВП №58633443 від 30.08.2019, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих поточних рахунках ОСОБА_1 винесена державним виконавцем в рамках виконавчого провадження з виконання судового рішення Охтирського міськрайонного суду у цивільній справі, що, в свою чергу, не є спором у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене, спірні правовідносини витікають із цивільного та цивільно-процесуального законодавства, а тому даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч.1ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у справі та роз'яснити позивачу, що даній спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст. 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Згідно із квитанцією від 27.01.2020 № 0.0.1595940895.1 при поданні даної позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 143, 170, 171, 248, 295 КАС України, суд - .
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) про зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд його заяви віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України (отримувач - Сумська міська отг/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. податок), код отримуваача (ЄДРПОУ) 37970593, рахунок UA 878999980313151206084018540) судовий збір у розмірі 840 (вісімcот сорок) грн 40 коп, сплачений при поданні позову згідно квитанції від 27.01.2020 № 0.0.1595940895.1
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.В. Савицька