Справа № 500/2819/19
27 січня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Канюка Н.В.
позивача Русин Т ОСОБА_1
представника відповідача Шмігельська М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Доброводівська сільська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Доброводи, Доброводівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області №19-5918/14-19-СГ від 27.11.2019 року;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Доброводи, Доброводівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.10.2019 року позивач звернувся до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Доброводи, Доброводівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області. Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 27.11.2019 року винесено наказ №19-5918/14-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". В обґрунтування вказаного рішення відповідач послався на ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у зв'язку з відмовою в погодженні органу місцевого самоврядування, так як зазначене заявником на викопіюванні місце знаходження земельної ділянки суперечить приписам ст.4 та 5 ЗК України, оскільки не забезпечує дотримання основних завдань та принципів земельного законодавства, пов'язаних з рівністю права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Проте, приписи ст.118 ЗК України, які регулюють порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містять такої підстави для відмови як непогодження сільською радою відведення земельної ділянки, а відтак позивач вважає таку відмову протиправною, а оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 10.01.2020 року.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 03.01.2020 року подано до суду відзив на позов (а.с34-35). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що після надходження заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідно до доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області було надіслано до Доброводівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області запит про висловлення позиції органу місцевого самоврядування щодо можливості надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою. У зв'язку з отриманням погодженням у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,50 га, позивачеві відмовило у наданні дозволу. Таким чином, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.01.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Доброводівську сільську раду Монастириського району Тернопільської області (далі - Доброводівська сільська рада, третя особа). Відкладено розгляд справи на 27.01.2020 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.5-7) та відповіді на відзив (а.с.46-50). Відзначила, що порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою врегульовано безпосередньо нормами ЗК України. Прийняття судом рішення про зобов'язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, що належить до повноважень саме Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, є єдиним способом захисту порушених прав позивача.
Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у відзиві (а.с.34-35), просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Наголосив на важливості врахування позиції органу місцевого самоврядування при вирішенні питання щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної сільської, селищної, міської ради, в даному випадку - Доброводівської сільської ради.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча Доброводівська сільська рада належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 КАС України, причини неявки суду не повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що на адресу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 28.10.2019 року надійшла заява ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Доброводи, Доброводівської сільської ради (а.с.36).
До заяви було додано копію документа, що посвідчує особу (а.с.11-12), та викопіювання з чергової кадастрової карти з зазначенням місця розташування земельної ділянки та її орієнтовними розмірами (а.с.9).
Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на адресу Доброводівської сільської ради було скеровано лист від 31.10.2019 року №18-19-0.52-6607/2-19 про надання пропозицій щодо прийняття наказу з питань розпорядження землями сільськогосподарського призначення чи надання відмови (а.с.38-39).
В листі від 15.11.2019 року №245/2-15 (а.с.40) Доброводівська сільська рада просила прийняти до уваги рішення Доброводівської сільської ради від 15.11.2019 року №243 "Про надання погодження у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність громадян площею 0,50 га кожному" (а.с.41).
Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 27.11.2019 року винесено наказ №19-5918/14-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" на підставі ч.7 ст.118 ЗК України, у зв'язку з відмовою в погодженні органу місцевого самоврядування, так як зазначене заявником на викопіюванні місце знаходження земельної ділянки суперечить приписам ст.4 та 5 ЗК України, оскільки не забезпечує дотримання основних завдань та принципів земельного законодавства, пов'язаних з рівністю права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави (а.с.37).
Не погодившись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ч.3 ст.22 ЗК України).
Згідно із п."б" ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).
Як передбачено ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України.
Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із наведених законодавчих норм слідує, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення документації землеустрою уповноважений орган приймає одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.
При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Доброводи, Доброводівської сільської ради, за результатами розгляду якої винесено наказ від 31.10.2019 року №19-5918/14-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Як підставу прийняття спірного рішення відповідачем зазначено "ч.7 ст.118 ЗК України, у зв'язку з відмовою в погодженні органу місцевого самоврядування, так як зазначене заявником на викопіюванні місце знаходження земельної ділянки суперечить приписам ст.4 та 5 ЗК України, оскільки не забезпечує дотримання основних завдань та принципів земельного законодавства, пов'язаних з рівністю права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави".
Судом встановлено, що на виконання доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 наказом Держземагентства України №328 від 15.10.2014 року "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України" введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року "Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" №2/1.
Відповідно до п.2 цього рішення начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014 року, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.
Отже, зазначеним рішення колегії Держземагентства України № 2/1 фактично визначено ще одного суб'єкта земельних правовідносин при вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, яким є місцева рада.
На виконання цього рішення відповідач надіслав на розгляд до Доброводівської сільської ради лист з приводу можливості надання позивачу дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства.
За результатами розгляду вказаного питання третя особа в листі від 15.11.2019 року №245/2-15 просила прийняти до уваги рішення Доброводівської сільської ради від 15.11.2019 року №243, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, у зв'язку з тим, що в селі проживають багато молодих сімей, таких як і її сім'я, які не мають в користуванні земельних ділянок, а на даний час вони виявили бажання для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Надати дозвіл на відведення земельних ділянок оріентовною площею 0,50 га, зокрема, ОСОБА_2 (а.с. 41).
Суд звертає увагу, що, як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови можуть бути лише підстави, передбачені ч.7 ст.118 ЗК України.
Позивач при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу подав усі документи необхідні для прийняття рішення.
Повноваження, в тому числі, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування регулюються ст.122 ЗК України, згідно з ч.1 та 3 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Частиною 4 наведеної статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (далі - Положення №333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за № 1391/29521.
Згідно з п.1 Положення №333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Підпунктом 13 п.4 цього Положення №333 передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже, відповідач є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та відповідно наділений повноваженнями на прийняття самостійного рішення з питань, віднесених до його компетенції.
Наявність у відповідача цих повноважень виключає необхідність участі у спірних правовідносинах органу місцевого самоврядування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 року у справі №823/59/17.
Враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем, як спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та відповідно наділеним повноваженнями на прийняття самостійного рішення з питань, віднесених до його компетенції, з непередбачених законом підстав відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації, що свідчить про невідповідність наказу №19-5918/14-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" критеріям наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено ч.3 ст.245 КАС України. Такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд враховує, що у разі подання особою усіх необхідних документів та відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суб'єкт владних повноважень повинен надати дозвіл і будь-яких винятків чи альтернативних варіантів його поведінки норми ЗК України не містять.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічні правові висновки з даного правового питання виклав Верховний Суд в постанові від 11.04.2018 року у справі №№806/2208/17.
З огляду на викладене, застосовуючи ці підходи та враховуючи, що підстави ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою є такими, що не відповідають нормам ЗК України, про що зазначено вище, суд приходить до переконання, що у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Доброводи, Доброводівської сільської ради.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Оскільки позов підлягає до задоволення, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №29 від 09.12.2019 року (а.с.4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, №19-5918/14-19-СГ від 27.11.2019 року про відмову наданні дозволу на розробдення документації із землеустрою ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Доброводи, Доброводівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області на користь ОСОБА_2 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. згідно квитанції №29 від 09.12.2019 року.
Реквізити сторін:
ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області (місцезнаходження: вул.Грушевського, 8, м.Тернопіль, 46021, ЄДРПОУ: 39766192).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 січня 2020 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.