16 січня 2020 року м. Рівне №460/4217/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України
визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 року по лютий 2018 року та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення з урахуванням абз. 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 за період з 01.01.2016 по лютий 2018 року.
Ухвалою від 21.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з наказом начальника Рівненського зонального відділу ВСП у ЗСУ №5-РС від 20.03.2018 відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" був звільнений з військової служби у запас, а з 15.04.2019 виключено зі списків особового складу зонального відділу та усіх видів забезпечення. Однак, у грудні 2019 року позивачу стало відомо, що за період проходження служби з 01.01.2016 по лютий 2018 року йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся до зонального відділу із відповідною заявою. Сторона позивача вважає відмову відповідача у виплаті такої індексації протиправною та необґрунтованою, оскільки відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти його права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу. За таких обставин, просить позов задовольнити повністю та в судовому порядку зобов'язати Рівненський зональний відділ Військової служби нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по лютий 2018 року.
09.01.2020 на адресу суду надійшов відзив Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку на позовну заяву (а.с.20-24). На обґрунтування своїх заперечень зазначено, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі, а у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 2016 року у Міністерства оборони України немає. Вказано, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист. З цих підстав, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. У відповіді на відзив позивач підтримав викладене в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Рівненському зональному відділу Військової служби правопорядку, де отримував грошове забезпечення (а.с.13).
20.03.2018 наказом начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) №5-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 , помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку звільнено у запас за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) №83 від 13.04.2018 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу зонального відділу та всіх видів забезпечення (а.с.14).
04.12.2019 позивач звернувся до начальника Рівненського зонального відділу ВСП у ЗСУ із запитом, в якому просив надати інформацію: 1. Який місяць був у позивача базовим для нарахування індексації, та яка була цьому підстава? 2. З якого та по який час проводилося нарахування та виплата індексації позивачу? 3. З якого часу і по який, з яких підстав не проводилися нарахування та виплата індексації позивачу? 4. Надати завірені копії документів, які стали підставою не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі листа (роз'яснення) Департаменту фінансів Міністерства оброни України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2. 5. Надати довідку про розмір не нарахованої (невиплаченої) індексації грошового забезпечення, з урахуванням того, що підвищення посадових окладів військовослужбовців Збройних Сил України відбулося з 01.01.2008 відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (а.с.15).
Листом від 09.12.2019 №3829 Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку повідомив, що базовий місяць для нарахування позивачу індексації був березень 2018 року, у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям, а саме посадових окладів та окладів за військовим званням. Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки немає. Нарахування та виплата позивачу індексації з 15.04.2015 по 31.12.2015 не проводилась, у зв'язку з не набуттям права на даний вид виплати. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року по день звільнення позивача у квітні 2018 року у Міністерства оборони України не було. (а.с.16).
Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до положень 1 ст.1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Частиною першою статті другої Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
В силу абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III).
Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII, де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг
Так, згідно із ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
У відповідності до ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, судом не беруться до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Суд також не погоджується з доводами відповідача, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів на відповідний рік, як на підтвердження правомірності своїх дій по не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки невиплата індексації є обмеженням його права на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п.23 справи "Сук проти України" від 10.03.2011 року, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку у Збройних Силах України протиправно не нараховувалась та не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.04.2018 (день звільнення позивача зі служби).
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання дій Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.04.2018, та відновленню - шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 . індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Водночас, суд зауважує, що при визначенні базового місяця для проведення такої індексації слід враховувати положення пункту 5 Порядку №1078, відповідно до якого, у разі, якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.
Базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових, зокрема, надбавки за вислугу років. Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.
Таким чином, згідно пункту 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України (вулиця Коцюбинського, 1, місто Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 09589046) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 15.04.2018 індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.04.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 16 січня 2020 року.
Суддя Друзенко Н.В.