"22" січня 2020 р. Справа № 363/242/20
22 січня 2020 року слідчий суддя Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді клопотання прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 42017111200000419, розпочатому 17.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України,
встановив:
у клопотанні порушується питання про надання тимчасового доступу до оригіналу декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який відноситься до І-ІІІ категорії складності, серії КС № 142160960256 зареєстрованої 05.04.2016 року з можливістю її вилучення, яка перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав.
З матеріалів клопотання вбачається, що в рамках кримінального провадження № 42017111200000419 розслідуються обставини складання завідомо підробленого офіційного документа, а саме внесення ФОП ОСОБА_4 до п. 22 декларації від 06.04.2016 року про готовність до експлуатації об'єкта, відомостей про сплату пайової участі, що не відповідає дійсності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України
Досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочато у липні 2017 року.
Підставою внесення відомостей до ЄРДР став лист Лютізького сільського голови ОСОБА_5 в якому остання ствердила про те, що договір № 70 від 12.02.2016 року вказаний у декларації про готовність до експлуатації об'єкта між сільською радою і ОСОБА_4 не укладався, а сума 880 грн. на рахунок сільської ради не надходила.
Клопотання обґрунтовано необхідністю вилучення оригіналу вказаної вище декларації для проведення почеркознавчої та технічної експертиз з метою перевірки факту внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей та документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку). Тимчасовий доступ до речей та документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Однією з підстав для задоволення клопотання згідно ч.ч. 5,7 ст. 163 КПК України є доведення наявності підстав вважати, що ці речі або документи (до яких планується отримати тимчасовий доступ) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
У той же час клопотання згідно вказаних вимог Закону не обґрунтовано.
Незважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється ще з 2017 року, прокурор разом з клопотання не подав до суду жодного доказу на підтвердження факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 358 КК України, окрім листа ОСОБА_5 від 23 травням 2017 року адресованого власне на запит ІНФОРМАЦІЯ_2 № 37-02-10 від 22.05.2017 року.
Доводи прокурора про необхідність отримання тимчасового доступу до оригіналу декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який відноситься до І-ІІІ категорії складності, серії КС № 142160960256 зареєстрованої 05.04.2016 року з можливістю її вилучення є необґрунтованими та недоведеними.
За таких умов саме по собі узагальнене твердження про внесення недостовірних відомостей до декларації про готовність об'єкта до експлуатації та необхідність її дослідження в ході проведення експертиз підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження зазначених у клопотанні, згідно вимог ст.ст. 2, 9, 132, 159-164 КПК України бути не можуть.
Не встановлено судом й існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358 КК України за обставин викладених у матеріалах клопотання.
Таким чином клопотання вимогам Закону не відповідає, є необґрунтованим, підстав для втручання в охоронювані законом права, свободи та інтереси суб'єктів господарювання та легітимної мети для цього не встановлено, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 132, 159-166, 371-372 КПК України;
ухвалив:
у задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала згідно вимог ст. 309 та ч. 5 ст. 532 КПК України не може бути оскаржена і набирає законної сили з моменту її проголошення.
Слідчий суддя