Ухвала від 29.01.2020 по справі 2-348/11

Справа № 2-348/11

Провадження № 6/206/15/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2020 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Маштака К.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 2-348/11за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з заявою про видачу дубліката виконавчого листа. В обґрунтування заяви остання посилалась, що був втрачений виконавчий лист, який був виданий Самарським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2-348/11. Також, заявник зазначила, що у жовтні 2019 звернулася особисто у Самарський ВДВС м. Дніпра і їй було надано копію постанови від 30.05.2018 про повернення їй виконавчого документу. В постанові було вказано про те, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 29.05.2019, в той же час заявник посилалась на те, що строк пред'явлення виконавчого документу для примусового виконання складає 3 роки.

Відповідно до п. 17.4 Перехідних Положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виходячи з викладеного судом було встановлено, що заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2011 було стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 1867,04 грн.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2012 було виправлено допущені описки в заочному рішенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2011, а саме замінено в тексті заочного рішення ім'я по-батькові позивача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Як вбачається із матеріалів справи позивач отримала копію заочного рішення, ухвали про виправлення описки та виконавчий лист.

15.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до начальника Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області, стосовно отримання інформації на якій стадії знаходиться виконавче провадження.

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 отримала постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.05.2018, якою було встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення та вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 29.05.2019.

Вирішуючи дане питання, суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

В той же час, у розділі XІІІ Прикінцевих та перехідних положень згаданого закону, а саме п. 5 передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 12Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, виконавчий лист, який був виданий Самарським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2-348/11може бути пред'явлений до виконання в строк до 30.05.2021.

Враховуючи викладене, заявник (стягувач) звернулась у строк до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Крім вищевикладеного суд, також, вирішуючи питання порушене поданою заявою враховує, що рішення суду до сьогодні не виконано, відомості про місце знаходження виконавчого листа встановити неможливо.

Крім того, ст. 1291 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У постанові Пленуму ВСУ від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Джорж Естіма проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п. 35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).

Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53). Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов'язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Перевіривши та з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви, оскільки доводи заявника (стягувача) знайшли своє підтвердження у наданих заявником документах, а відтак заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 183, 260-261, 263, п. 17.4 Перехідних Положень ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ

Заяву про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити повністю.

Видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2-348/11за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.С. Маштак