справа № 166/60/20
провадження № 2-о/166/3/20
категорія: 30
29 січня 2020 року смт. Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Лозицького С.О.
за участю секретаря Тарасюка О.М.
заявника ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи Колєсніка Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ратне справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернулася в Суд із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .
В обгрунтування заяви зазначила, що 19.02.2018 року на підставі рішення Ратнівського районного суду Волинської області шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано. В шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однією з причин розірвання шлюбу було те, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, внаслідок чого поводить себе неадекватно та агресивно. ОСОБА_2 постійно її ображає, використовує нецензурну лайку, неодноразово застосовував фізичну силу. З цього приводу ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами та скаргами, однак працівники поліції не знайшли в діях ОСОБА_2 складу кримінального чи адміністративного правопорушення. Просить суд видати обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким ОСОБА_2 визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов'язки, а саме: заборони здійснювати будь-які перешкоди у користуванні майном - тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони наближатися на 200 м. до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , місця роботи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони вести листування телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала повністю з підстав, зазначених у ній.
Представник заінтересованої особи - адвокат Колєснік Б.В. в судовому засіданні заяву не визнав та просив відмовити у її задоволенні, оскільки вважає, що твердження та обвинувачення в заяві ОСОБА_1 не підтверджуються жодним належним доказом.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, Суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 19.02.2018 року.
За час шлюбу в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася спільна дитина - донька ОСОБА_3 .
Як з пояснень Заявниці, так і з пояснень представника заінтересованої особи - адвоката Колєсніка Б.В., наданих в судовому засіданні, вбачається, що між сторонами склалися особисті неприязні стосунки.
У своїй заяві про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 поводить себе неадекватно та агрессивно, постійно її ображає, використовує нецензурну лайку, неодноразово застосовував фізичну силу. З цього приводу ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами та скаргами, однак працівники поліції не знайшли в діях ОСОБА_2 складу кримінального чи адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_2 вчиняє всі дії для того, щоб перешкодити Заявниці у наданні нею перукарських послуг у приміщенні де вона здійснює підприємницьку діяльність, також був випадок коли він намагався пошкодити дане приміщення.
На підтвердження вищевказаних обставин Заявниця надала копії листів Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області за результатами її звернення.
З вищевказаних листів вбачається, що підстав для внесення відомостей до ЄРДР не встановлено у зв'язку з відсутністю даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон).
Пунктами 3, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких колишнє подружжя і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Заявницею ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення ним щодо неї чи їх дитини домашнього насильства.
Не підтверджені будь-якими доказами і посилання Заявниці про те, що неправомірна поведінка ОСОБА_2 щодо неї мала місце у присутності їх малолітньої дитини.
Сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з підстав вчинення щодо неї домашнього насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між Заявником та Заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що останній вчинив щодо неї домашнє насильство. Така ж позиція висловлена у постанові Верховного суду від 17.04.2019 року, справа № 363/3496/18.
Згідно ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, Суд вважає, що беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» Заявницею суду не надано, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника чи малолітньої дитини у зв'язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису відсутні.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису слід відмовити за необгрунтованністю.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобіганнята протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст.10,12,13,259,263-265,350-1-350-6 ЦПК України, Суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно до ч.1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Лозицький С.О.