Справа № 163/1957/19
Провадження № 2/163/46/20
( З А О Ч Н Е )
28 січня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.
з участю секретаря Філімонюк О.І.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на аліменти,
У позовній заяві ОСОБА_1 просить постановити рішення про припинення права відповідача на аліменти, що стягуються згідно рішення Любомльського районного суду від 21.10.2009 року на утримання дитини, та визнання виконавчого листа № 2-364-2009 від 05.11.2009 року таким, що не підлягає виконанню.
Заявлені вимоги обґрунтував тим, що з відповідачем перебував у шлюбі, який розірваний рішенням суду від 28.12.2015 року. У період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За виданим на підставі рішення суду від 21.10.2009 року виконавчим листом з нього в користь відповідача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 40 гривень. З вересня 2016 року син проживає разом із ним і перебуває на його повному утриманні. Відповідач з цього часу дитиною не цікавиться, не приймає участі у її вихованні, тому з урахуванням проживання сина разом із ним є такою, що втратила право на отримання аліментів.
В судове засідання сторони не з'явились.
Позивач в канцелярію суду подав заяву про підтримання позову і розгляд справи за його відсутності; не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач про розгляд справи по суті двічі повідомлялась у встановленому порядку, у тому числі шляхом розміщення на сайті суду судового оголошення, але в судові засідання не з'явилась, відзиву не подала, про причини неможливості розгляду справи за її відсутності не сповістила.
З огляду на викладене суд провів заочний розгляду позову відповідно до положень ч.2 ст.247, ст.ст.280, 281 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.02.2004 року, який розірваний рішенням Любомльського районного суду від 28.12.2015 року.
У період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 .
Рішенням Любомльського районного суду від 21.10.2009 року у справі № 2-364/09 з позивача в користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина Нікіти в розмірі 40 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Згідно із довідкою Любомльського районного відділу ДВС від 07.08.2019 року заборгованість по аліментах за виконавчим листом від 05.11.2009 року № 2-364-2009 станом на 01.08.2019 року у позивача відсутня.
На підставі Акту про обстеження умов проживання сім'ї, складеного 10.07.2019 року уповноваженими особами відділу у справах дітей, сім'ї та молоді виконкому Любомльської міської ради, встановлено, що син сторін Нікіта з вересня 2016 року проживає разом із батьком, позивачем ОСОБА_1 , та з дружиною останнього по АДРЕСА_1 .
Довідкою Любомльського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 від 08.07.2019 року стверджено, що навчанням і вихованням неповнолітнього Нікіти займається його батько ОСОБА_1 Мати ОСОБА_2 , починаючи з 2016 року участі у вихованні і навчанні сина не приймає, навчальний заклад не відвідує та не цікавиться його успішністю та поведінкою.
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
У справі встановлено, що на час ухвалення судом рішення від 21.10.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їх сина, останній проживав разом із матір'ю - відповідачем по справі, перебував на її утриманні, проте з 2016 року дитина проживає разом із батьком і з цього часу перебуває на його утриманні.
За змістом ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Верховний суд у постанові від 15.05.2019 року по справі № 511/219/18 висловив позицію про те, що за своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.
Отже, за змістом цієї норми права особа, з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов'язок щодо сплати таких платежів, вправі пред'явити новий позов, у тому числі щодо припинення такого обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не надала доказів перебування сина на її утриманні та використання отримуваних аліментів на його потреби. Також встановлено, що вона проживає окремо від сина.
В той же час дослідженими доказами доведено, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком, позивачем ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , і перебуває на його утриманні.
Таким чином, з огляду на такі фактичні обставини справи та норми матеріального і процесуального права суду вбачає достатні підстави для задоволення позову.
Позивач також просить визнати виконавчий лист № 2-364-2009 від 05.11.2009 року таким, що не підлягає виконанню.
За змістом ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати про можливість її застосування, зокрема у випадку відсутності обов'язку боржника за виконавчим документом у зв'язку з припиненням у нього такого обов'язку.
В аліментних зобов'язаннях право особи на ці аліменти безпосередньо кореспондується із обов'язком особи, з якого вони присуджені.
Тому, через припинення права відповідача на аліменти на утримання сина обов'язок позивача по їх сплаті слід вважати припиненим, що є підставою для визнання виконавчого документа по цих аліментах таким, що не підлягає подальшому виконанню.
Таким чином, судом встановлено підстави для задоволення позову в повному обсязі.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Припинити право ОСОБА_2 на аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються з ОСОБА_1 в розмірі 40 гривень щомісячно відповідно до рішення Любомльського районного суду Волинської області від 21.10.2009 року у справі № 2-364/09.
Визнати виданий 05.11.2009 року Любомльським районним судом Волинської виконавчий лист № 2-364-2009 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Любомльський районний суд.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Ім'я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .
Ім'я відповідача - ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .
Головуючий : суддя С.С.Чишій