Справа № 953/1103/20
н/п 2-з/953/33/20
"28" січня 2020 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить накласти заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , заборонити відповідачу по справі ОСОБА_2 вчиняти певні дії, а саме розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що він звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просить застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму грошових коштів у розмірі 209 000 (двісті дев'ять тисяч) доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики боржник ОСОБА_2 передала йому в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Разом з цим, на сьогодні договір позики та договір іпотеки щодо зазначеної квартири, а також усі додаткові угоди до них, що були укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , наразі визнані недійсними. Оскільки судовими рішеннями було визнано недійсними, в тому числі, і відповідний договір іпотеки та додаткову угоду до нього, то наразі зобов'язання відповідача ОСОБА_2 з повернення позивачу ОСОБА_1 позичених у нього коштів є фактично нічим не забезпеченими, що ставить під загрозу фактичне та повне виконання судового рішення про стягнення достатньо великої суми грошових коштів. Згідно актуальних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано в установленому законом порядку за жодною особою. ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 навмисно не реєструє своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 , щоб у кредитора ОСОБА_1 не було реальної можливості задовольнити свої порушені права позикодавця за рахунок належного боржнику майна. Тому, невжиття заходів забезпечення позову з метою унеможливити протиправну поведінку відповідача ОСОБА_2 завдасть невідворотної матеріальної шкоди та збитків позивачу і призведе до затягування відновлення прав позивача.
Суд, перевіривши доводи, викладені в обґрунтування заявлених вимог, дослідивши надані копії документів в їх системному зв'язку між собою вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 N9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У зв'язку з чим, приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову через наявність вищезазначених обставин, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
На підставі наведеного, керуючись статтями 81, 149-153, 260,261, 353 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяті днів з дня складання ухвали.
Суддя -