справа № 631/483/17
провадження № 2/631/146/19
18 березня 2019 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Євсюкової О. В.
усно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості»,-
У липні 2017 року до суду надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», на обґрунтування якої позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.01.2005 року ОСОБА_1 року отримала кредит у розмірі 31100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про що зазначено у пункті 1.1. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат на умовах передбачених дійсним договором. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 06.06.2017 року має заборгованість - 96159,47 гривень, яка складається з наступного: 9471,46 гривень - заборгованість за кредитом; - 86688,01 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом. Тому просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача зазначену заборгованість та судові витрати у розмірі 1600,00 гривень (а. с. 6 - 7).
Відповідно до відзиву, зареєстрованому 01.02.2018 року за вхідним № 572/18-вх, відповідач позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не визнала в повному обсязі з наступних підстав. В позовній заяві позивач зазначив, що вона відповідно до укладеного договору № б/н від 20.01.2005 року отримала кредит у розмірі 31100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом Відповідно до умов кредитного договору, договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань. Кредитним договором встановлено, що укладений договір діє необмежений період часу, за виключенням положень викладених в кредитному договорі. Однак позивачем до позовної заяви долучений договір № SAMDN00000001748120 про відкриття картрахунку і обслуговування кредитної карти від 20.01.2005 року. Визначений термін дії карти - два роки. Встановлений кредитний ліміт терміном до 01.01.2007 року в сумі 10000,00 гривень. Визначено, що кредит надається у вигляді не відновлюваної лінії. Позивачем наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним говором № б/н від 20.01.2005 року, в якому зазначена наявна заборгованість за даним договором від 20.01.2005 року станом на 13 січня 2005 року, тобто до укладення договору. Позивачем по справі не долучені до позовної заяви докази укладення кредитного договору від 20.01.2005 року № б/н на суму 31000,00 гривень, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та нею. Вона не укладала з позивачем по справі кредитного договору № б/н від 20.01.2005 року на суму 31000,00 гривень, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості в сумі 96159,47 гривень. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості в сумі 96159,47 гривень в повному обсязі. Застосувати позовну давність до спірних правовідносин (а. с. 38 - 39).
17.04.2018 року за вхідним № ЕП-289/18-вх від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.01.2005 року відповідач отримала кредит у розмірі 31100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Розрахунок заборгованості починається з дня відкриття рахунку, а саме з 13.01.2005 року, про що свідчить відмітка в кредитному договорі. Дата відкриття рахунку 13.01.2005 року. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копію кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку. Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху ютових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалась кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи і стосовно строку дії договору та кредитної картки. При укладанні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України. Згідно цієї і договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формуй інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язаний надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Про згоду Відповідача на укладення договору саме в такій формі свідчить підпис. Сторонами породжено, що заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами до 25 числа місяця, що, слідує за звітним. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, зобов'язання залишилося не виконаним, то проценти підлягають стягненню з відповідача у межах позовної давності по кожному платежу (а. с. 49 - 51).
27.04.2019 року позивач уточнив свої позовні вимоги, звернувшись до суду з відповідною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за договором № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 24.06.2014 року по 24.06.2017 року у розмірі 24111,18 гривень та судові витрати (а. с. 66 - 68).
21.05.2018 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінив тип товариства з публічного на приватне без зміни їх організаційно-правової форми: приватне акціонерне товариство. Оскільки відповідно до змісту абзацу 3 частини 2 статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-ІV від 17.09.2008 року (із змінами та доповненнями) зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням, ураховуючи, що банком здійснено відповідну державну реєстрацію зміни назви юридичної особи, відсутні юридичні підстави для залучення до участі у справі їх правонаступника, а тому в ході розгляду цього судового провадження слід враховувати нове найменування позивача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
01.06.2018 року за вхідним № 2735/18-вх від представника відповідача - адвоката Мякоти Т. М. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, з яких вбачається, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 є незаконними, необґрунтованими, такими, що не можуть підлягати до задоволення з наступних підстав. Надаючи відповідь на відзив позивач по справі не спростував викладені у відзиві на позов заперечення, викладені відповідачем по справі. Позивачем не надані були до позовної заяви та не надані до відповіді на відзив докази укладення кредитного договору № б/н від 20.01.2005 року. Долучена до відповіді на відзив банківська виписка стосується ОСОБА_2 , яка не є стороною по справі. Дата виникнення заборгованості відповідно до наданого розрахунку 13 травня 2005 року, при цьому позивач посилається на кредитний договір, укладений з відповідачем по справі ОСОБА_1 від 20.01.2005 року. Не можливо погодитись також з обґрунтуванням позивача по справі щодо звернення до суду за захистом порушеного права в межах визначених законом строків позовної давності. Позивач по справі не надав жодних належних та допустимих доказів що в межах визначеного законом трирічного терміну позовної давності, що ним вживались заходи на захист на його думку порушеного права, або що зазначений строк позовної давності пропущений з поважних причин. З зазначених підстав у позивача по справі, ПАТ КБ «Приватбанк», відсутні правові підстави звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.01.2005 року. Враховуючи, що позивачем по справі до суду не надані належні та допустимі докази про наявність кредитного договору № б/н від 20.05.2005 року, що надана банківська виписка стосується іншої особи, а не відповідача по справі, вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Тому просила в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.01.2005 року відмовити в повному обсязі (а. с. 75 - 76).
Крім того 01.06.2018 року за вхідним № 2736/18-вх від представника відповідача - адвоката Мякоти Т. М. надійшли заперечення на прийняття до розгляду уточненої позовної заяви, з яких вбачається, що вона просить відмовити в долучені уточненої позовної заяви, оскільки уточнена позовна заява не містить посилань на норми ЦПК України щодо підстав уточнення, як зменшення чи збільшення розміру позовних вимог, зміна підстав чи зміна предмету позову. Зі змісту уточненої позовної заяви слідує, що позивач в уточненій позовній заяві змінює як предмет так і підстави позову, уточнена позовна заява стосується абсолютно іншого кредитного договору. За уточненою позовною заявою предметом позову є заборгованість за іншим кредитним договором, а саме договором № SAMDN0000000 від 20.01.2005 року, згідно з умовами якого відповідачу передано кредитну карту строком дії до 11/06 з встановленим початковим лімітом та іншою сумою заборгованості 24111,18 гривень (а. с. 82).
07.06.2018 року за вхідним № ЕП-438/18-вх від ПАТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла відповідь на заперечення відповідача, з якої вбачається, що банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань, а саме: копію кредитного договору; розрахунок заборгованості; копію паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписку по рахунку. Крім того, 28 березня 2014 року по справі № 641/414/14-ц рішенням суду встановлено, що ці докази є належними, більш того клієнт визнав підписання даного договору і визнав заборгованість у повному обсязі. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Раніше постановлене рішення не звільняє боржника від відповідальності за виконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору, який не припинив свою дію, нараховані після винесення переднього рішення суду. Згідно з умовами кредитного договору № б/н від 20.01.2005 року позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно Оплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Оскільки умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, аналізуючи умови кредитного договору визначені сторонами та зміст зазначених правових обґрунтувань, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов'язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно, тим самим, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав та визнав свої зобов'язання за договором. Враховуючи викладене просили суд задовольнити уточнені позовні вимоги банку у повному обсязі (а. с. 85 - 89).
06.07.2018 року позивач уточнив свої позовні вимоги, звернувшись до суду з відповідною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за договором № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 12.08.2013 року по 12.08.2016 року у розмірі 23845,98 гривень та судові витрати (а. с. 101 - 103).
06.08.2018 року за вхідним № 3998/18-вх до суду від представника відповідача - адвоката Мякоти Т. М. надійшли додаткові пояснення - заперечення на уточнену позовну заяву та відповідь позивача по справі від 07.06.2018 року, з яких вбачається, що позовні вимоги за основним та за уточненими позовами є незаконними, необґрунтованими, такими, що не можуть підлягати до задоволення з наступних підстав. Позивачем не надані докази укладення кредитного договору № б/н від 20.01.2005 року та кредитного договору № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року. Долучена до відповіді на відзив банківська виписка стосується ОСОБА_2 , яка не є стороною по справі. Дата виникнення заборгованості відповідно до наданого розрахунку 13 травня 2005 року, при цьому позивач посилається на кредитний договір, укладений з відповідачем по справі, ОСОБА_1 від 20.01.2005 року. Відсутність в матеріалах справи належним чином завіреної копії кредитного договору свідчить про відсутність порушеного права позивача по справі відповідачем ОСОБА_3 . Позивач по справі не надав жодних належних та допустимих, доказів що в межах визначеного законом трирічного терміну позовної давності, що ним вживались заходи на захист на його думку порушеного права, або що зазначений строк позовної давності пропущений з поважних причин. Долучена до уточненої позовної заяви копія заочного рішення по справі № 641/414/14-ц від 28 березня 2014 року, отримана з Єдиного державного реєстру судових рішень не може бути прийнята судом до розгляду, як належний доказ по справі, оскільки вона не містить необхідної інформації стосовно відповідача по справі, розмір кредиту за договором зазначеним в заочному рішенні становить 10000,00 гривень, за уточненим позовом - 9480,00 гривень. Тому просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а. с. 119 - 120).
Розпорядженням керівника апарату суду Столяренка С. В. № 897 від 18.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно відповідного протоколу, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.
Представник позивача ОСОБА_4 , що діє на підставі довіреності № 8332-К-Н-О, виданої 31.08.2017 року Виконуючою обов'язки Голови Правління банка Пахачук Г. Д. із строком дії до 31.12.2019 року, у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце цього засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надала, але скористалась правом, визначеним частиною 3 статті 211 цивільного процесуального кодифікованого закону України, й звернулась до суду із відповідним письмовим клопотанням про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а. с. 68 зворот, 70).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, причиною своєї неявки не повідомила, але використалась правом, визначеним частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за ордером - адвоката Мякоти Т. М. (а. с. 77, 78, 79).
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мякота Т. М., що діє за ордером на надання правової допомоги від 16.04.2018 року (серії ПТ № 063432), виданим на підставі договору про надання правової допомоги (договору про надання юридичних послуг № 27/18, укладеного 13.04.2018 року між нею та ОСОБА_1 ), а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21.03.2017 року Радою адвокатів Полтавської області, у судове засідання також не з'явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № 1979/19-вх від 18.03.2019 року, з проханням справу розглянути за її відсутності та відсутності відповідача та відмовити у задоволенні позову (а. с. 77, 78, 79, 154).
Відповідно до змісту частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.
Відповідно до приписів частини 1 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними в главі 10 вказаного кодексу України.
Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Судом встановлено, що 20.01.2005 року відповідач ОСОБА_1 та позивач ПАТ КБ «Приватбанк» уклали договір № SAMDN00000001748120, відповідно до якого ОСОБА_1 просить відкрити рахунок з наданням картки з кредитним лімітом на строк по 12.01.2007 року в сумі 10000,00 гривень, з базовою процентною ставкою по кредиту 3,00 % в місяць із розрахунку 360 днів на рік. Строк дії картки 2 роки (а. с. 9 - 10).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20.01.2005 року укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 06.06.2017 року заборгованість становить 96159,47 гривень, яка складається з наступного: 9471,46 гривень - заборгованість за кредитом; - 86688,01 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом (а. с. 8).
Крім того, позивачем надано банківська виписка - розрахунок операцій по банківській карті відносно ОСОБА_2 за період з 01.01.2005 року по 12.04.2018 року (а. с. 52 - 53, 62 - 65).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 за період з 24.06.2014 року по 24.06.2017 року заборгованість становить: 87085,81 гривень - загальний залишок заборгованості за відсотками - 9471,46 гривень - тіло кредиту; - 24111,18 гривень - заборгованість по відсотками (а. с. 69).
04.09.2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Харківського РУЮ Харківської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 65129,87 року (а. с. 94 - 95).
28.09.2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Харківського РУЮ Харківської області Голоного територіального управління юстиції у Харківській області Кравчуном Д. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із відсутністю у боржника ОСОБА_1 майна для задоволення вимог стягувача (а. с. 96 - 97).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20.01.2005 року укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 за період з 12.08.2013 року по 12.08.2016 року загальний залишок заборгованості за відсотками становить - 80102,19 гривень, загальний залишок заборгованості за надання кредиту - 9471,46 гривень; та заборгованість за відсотками за період з 12.08.2013 року по 12.08.2016 року - 23845,98 гривень (а. с. 104).
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами чинного цивільного законодавства України.
Так, відповідно до положень частини першої статті 11 Цивільного кодексу України від «16» січня 2003 року цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями підпункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини визначені у якості однієї з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з положень частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
У свою чергу, положення частини першої статті 14 Цивільного кодексу України наголошують, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства /частина третя статті 14 Цивільного кодексу України/.
Згідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Водночас положеннями частини першої статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень частини першої статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з положень частини другої статті 11 та частини другої статті 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі договір є підставою виникнення зазначених у ньому зобов'язань.
У свою чергу, суд враховує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від вчинення певної дії /негативне зобов'язання/, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку /частина перша статті 509 Цивільного кодексу України/.
При цьому, суд приймає до уваги, що за своєю правовою природою укладений договір є кредитним.
Правове регулювання виникнення, виконання та припинення зобов'язань за кредитним договором здійснюється нормами глави 71 Цивільного кодексу України.
З огляду на положення статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Як убачається із змісту позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за договором № SAMDN00000001748120 від «20» січня 2005 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з «12» серпня 2013 року по «12» вересня 2016 року у розмірі 23845,98 гривень.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги суд виходить, у тому числі з положень частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, з огляду на які до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 /«Позика»/ глави 71 /«Позика. Кредит. Банківський вклад»/, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У свою чергу, положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачають право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як убачається з умов укладеного сторонами договору між ними була досягнута домовленість про щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяця - до «12» січня 2007 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до «12» січня 2007 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними /щомісячними/ платежами до «30» числа кожного місяця. Починаючи з «13» січня 2007 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Таким чином, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідний наведеному висновок щодо застосування норм права, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин, з огляду на положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року.
З огляду на викладені вище норми права та висновки Верховного суду щодо застосування норм права суд вважає юридично неспроможними доводи позивача про наявність у нього права відповідно до положень статті 599 та частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу здійснювати нарахування передбачених договором процентів до повного погашення заборгованості за кредитом.
Крім того, при вирішенні спірних правовідносин суд вважає за необхідне надати відповідну правову оцінку заяві відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Положення статті 256 Цивільного кодексу України визначають, що позовною давністю єстрок, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Так, відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність, у тому числі до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила /частина перша статті 261 Цивільного кодексу України/.
У свою чергу, положення частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України визначають, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові /частини друга та четверта статті 267 Цивільного кодексу України/.
Оскільки укладений між сторонами кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу.
Таким чином, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання /зокрема, прострочення виконання/ відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором /прострочення боржника/, відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20.01.2005 року, який наданий позивачем станом 06.06.2017 року вбачається, що останній платіж відповідачем був здійснений 15.11.2005 року в сумі 100,00 гривень (а. с. 8).
Із розрахунку заборгованості за договором № SAMDN00000001748120 від 20.01.2005 року від 20.01.2005 року, який наданий позивачем до уточненої позовної заяви від 29.04.2018 року вбачається, що за період з 24.06.2014 року по 24.08.2017 року відповідачем не було внесено ні жодного платежу (а. с. 69).
У Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення дії позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, право кредитодавця нарахувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язки позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність з невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Оскільки останній раз коли сплачувала грошові кошти ОСОБА_1 на погашення заборгованості було здійснено 15.11.2005 року, тому саме з грудня 2005 року (тобто невнесення чергового платежу) розпочався перебіг строку загальної позовної давності протягом трьох років позивач мав право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 509, 526, 546, 611, 626, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, та статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 - 19, 23, 76 - 81, 89, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 279, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження (вулиця Грушевського, будинок № 1Д, місто Київ, 01001), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (14360570);
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України ( НОМЕР_2 ).
Вступну та резолютивну частини (скорочене рішення) ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику 18.03.2019 року
Повне рішення складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 28.03.2019 року.
Суддя: С. В. Мащенко