Справа № 127/17559/19
Провадження № 2-др/127/1/20
27 січня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Кравчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки було розглянуто та ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, яка мотивована тим, що ним до закінчення судових дебатів у вказаній справі, було заявлено клопотання про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат. Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» на його користь 11517,28 грн., з яких: судовий збір - 1388,28 грн.; витрати на проведення експертизи - 1029,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9100,00 грн.
Представник відповідача також звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат, яка мотивована тим, що загальний розмір судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» у зазначеній справі становить 6905,62 грн., що складається з транспортних витрат, пов'язаних з необхідністю забезпечення явки представника відповідача у судове засідання у м. Вінниці.
В судове засідання позивач не з'явився, проте подав до суду заперечення, у якому зазначив, що виїзд до суду не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Просив відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, проте в своїй заяві про відшкодування судових витрат просив заяву розглядати без його участі.
Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заяви сторін про відшкодування судових витрат не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Країна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки було розглянуто та ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог (Т.1 а.с. 203- 207).
Вимога позивача про відшкодування витрат пов'язаних з оплатою судового збору в розмірі 1388,28 грн. задоволенню не підлягає, оскільки питання про їх відшкодування було вирішено під час ухвалення рішення у вказаній справі.
Витрати на проведення експертизи, здійсненні позивачем, також не підлягають відшкодуванню, тому що він не був прийнятий судом до уваги, так як він є неналежним доказом, про що вказано в рішенні суду.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
12.06.2019 року між ТОВ «Подільський юридичний центр'в особі директора - адвоката Козачука М.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги (Т.1 а.с. 225-227). Також в матеріалах справи міститься ордер щодо представництва інтересів позивача адвокатом Козачуком М.В. (Т.1 а.с. 95).
Згідно з актом виконаних робіт від 14.01.2020 року, вартість наданих правових послуг адвокатом ОСОБА_3 становить 9100,00 грн. (Т.1 а.с. 228).
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року роз'яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Всупереч зазначеному вище, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження оплати ним правничої допомоги.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Оскільки, матеріалами справи не доведено обставин щодо оплати послуг за надання правової допомоги позивачу, суд вважає , що у задоволенні вимог щодо їх стягненні з відповідача слід відмовити.
Вимоги представника віповідача про відшкодування судових витрат не підлягають до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст. 138 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населенного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Зі змісту заяви вбачається, що представником заявлено до відшкодування транспортні витрати, які були зроблені з необхідністю забезпечення явки представника у судові засідання в м.Вінниці. На підтвердження чого надано ряд фіскальних чеків, подорожніх листів, договір та акт прийому-передачі автомобіля.
Разом з тим, під час дослідження вказаних доказів, судом була встановлена невідповідність зазначеного у подорожніх листах загального пробігу автомобіля у кілометрах, в той час як відстань від м.Київ до м.Вінниці є незмінною фізичною величиною. Обгрунтування щодо цих обставин представником відповідача у заяві не наведено та доказів на підтвердження необхідності змін у маршруті не надано.
Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Таким чином, вимога представника відповідача щодо відшкодування судових витрат є необгрунтованою та недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Вимогами ч.1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про судові витрати позивача і відповідача та відмовити у задоволенні їх заяв через недоведенність вимог.
Керуючись ст.ст. 76 - 83, 89, 137, 138, 141, 270 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяв ОСОБА_1 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» про відшкодування судових витрат - відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 27.01.2020 року.
Суддя: