Ухвала
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 569/434/19
провадження № 61-1846ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування,
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «Страхова компанія «Країна») на свою користь 112 085,98 грн страхового відшкодування.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 08 листопада 2017 року ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом - автомобілем «Фіат Дукат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, чим створив небезпеку для його автомобіля «Хюндай Санта Фе», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустивши зіткнення з ним. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він як водій автомобіля «Хюндай Санта Фе» отримав тілесні ушкодження, а його автомобіль був пошкоджений. Автомобіль «Фіат Дукат» був застрахований в ПАТ «Страхова компанія «Країна». 05 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» в його інтересах подало відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування. Листом від 14 листопада 2018 року ПАТ «Страхова компанія «Країна» повідомило йому про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що за страховим полісом від 14 жовтня 2017 року АМ/1867522 була застрахована цивільно-правова відповідальність осіб, які правомірно експлуатували транспортний засіб, однак ОСОБА_2 неправомірно заволодів автомобілем «Фіат Дукат». Наразі відповідач не виплатив йому страхове відшкодування, тому він просив задовольнити позов.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 112 085,98 грн страхового відшкодування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року (повний текст якої складено 20 грудня 2019 року) апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Країна» задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2019 року в частині стягнення 100 000 грн страхового відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля та стягнення судового збору скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Компенсовано ПАТ «Страхова компанія «Країна» за рахунок коштів державного бюджету судовий збір в сумі 1 378,94 грн за перегляд справи судом першої та апеляційної інстанції.
20 січня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кульчицький О. С. подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2019 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Ціна позову в цій справі становить 112 085,98 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 569/434/19 є малозначною в силу вимог закону.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник ОСОБА_1 - адвокат Кульчицький О. С. обґрунтував тим, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки застосування положень статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судами при вирішення аналогічних справ є неоднозначною. Крім того, ця справа має для ОСОБА_1 виняткове значення, оскільки сума страхового відшкодування, яку він просив стягнути з відповідача, є значною, а невиплата цієї суми порушує його права на отримання відшкодування внаслідок пошкодження його автомобіля.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано. Посилання заявника на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року у справі № 6-28224ск15 та від 12 липня 2017 року у справі № 584/1171/15-ц не заслуговує на увагу, оскільки у вказаних судових рішеннях встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі, в якій апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та відмовив у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Сам по собі розмір шкоди, яку просив відшкодувати позивач, без відповідного обґрунтування та підтвердження належними доказами наведених у касаційній скарзі обставин стосовно того, що оспорювана сума є для нього значною, не може свідчити про виняткове значення цієї справи для ОСОБА_1 . Доводи заявника про порушення його права на отримання відшкодування внаслідок пошкодження його автомобіля зводяться до його незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що також не свідчить про виняткове значення справи для ОСОБА_1
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення у постанові Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук