Ухвала
27 січня 2020 року
місто Київ
справа № 522/15817/18
провадження № 61-1044ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон-Юг», Відкритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» про визнання відсутнім права вимоги,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон-Юг»
(далі - ПП «ЮД «Дікон-Юг»), Відкритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» (далі - ВАТ АКБ «Одеса-Банк») про визнання відсутнім права вимоги за договором про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 21 грудня 2007 року № 183/07-Ф.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувалися тим, що укладений 15 травня 2013 року між ВАТ «АКБ «Одеса-Банк» та ПП «ЮД «Дікон-Юг» договір про відступлення права вимоги за договором від 21 грудня 2007 року № 183/07-Ф про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальній кредитної лінії, є договором відступлення права вимоги за відповідним кредитним договором. Суд першої інстанції зробив висновок, що на момент укладання зазначеного договору дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення, проте позивачем не доведено факт порушення його прав у зв'язку з укладанням цього договору. Суд апеляційної інстанції встановив, що оспорюваний договір був предметом розгляду у спорах трьох цивільних справах, у межах яких ухвалені рішення, залишені без змін, зокрема, судом касаційної інстанції щодо визнання права вимоги у ПП «ЮД «Дікон-Юг» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, а тому такі вимоги у цій справі спрямовані на здійснення перегляду зазначених рішень.
У січні 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Предметом спору у справі є вирішення немайнової позовної вимоги про визнання відсутнім права вимоги за договором про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 21 грудня 2007 року № 183/07-Ф. Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.
Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Юридичний департамент
«Дікон-Юг», Відкритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» про визнання відсутнім права вимоги, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний